ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ФАХІВЦІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті подані результати теоретико-методологічного аналізу досліджень професійної самосвідомості фахівців (корекційних педагогів, логопедів, психологів, ортопедагогів, спеціальних (практичних) психологів, вихователів спеціальної освіти). Базовим науковим підґрунтям визначено дослідження сучасних українських учених, які приділили увагу питанням ролі та значення професійної самосвідомості педагогів і майбутніх фахівців, що здобувають вищу освіту в університетах і відчувають психологічний дисонанс під час педагогічної роботи. Визначено взаємозалежність між психологічною готовністю фахівця та рівнем розвитку його професійної самосвідомості. Визначено теоретичну модель психологічної готовності, яка є пусковим механізмом усвідомлення педагогами якості власних професійних дій і складається з таких компонентів: особистісного, операційного, функціонального, оціночного регуляторного. Інші психологічні школи пропонують у процесі педагогічної діяльності здійснювати самооцінку, самокорекцію, самовизначення, інтелектуальні зусилля, вольові операції, визначати свій психічний стан у форматі Я-концепції, що включає усвідомлення своїх цілей, оцінку реальних умов, визначення найбільш вірогідних способів самореєстрації труднощів, прогнозування досягнення результату та способів його поліпшення. З’ясовано, що в літературі залишається наукова дискусія щодо впливу структурованої логічно представленої тенденції самосвідомості педагога на поліпшення (інваріант) своїх професійних якостей (здатність відбирати зміст навчання, виховання та розвитку дитини, формування мотивації учнів до отримання найкращого результату; розроблення та впровадження інноваційних технологій, проведення експериментальних занять, гнучке перетворення ментальних моделей комунікації у стосунках між дітьми та професійних викликів, які штовхають (стимулюють) педагога змінювати власні професійні доробки та прийоми педагогічного впливу (мотивація, самоаналіз, самовизначення, саморозвиток)). Запропоновано під час корекційно-педагогічної діяльності фахівців з дітьми з особливими освітніми потребами (учнів з інтелектуальними, аутистичними, мовленнєвими, кінестетичними, регуляторними (поведінковими) порушеннями) систематично проводити самоаналіз психологічних труднощів, які виникають під час взаємодії з дітьми різних нозологічних груп. Виявлено психологічні механізми невідповідності знань фахівців про клініко-психологічні особливості їхньої поведінки та регуляції внутрішнім тривожним переживанням фахівців спеціальної й інклюзивної освіти. Запропоновано стратегії опрацювання корекційними педагогами системи самостійного розвитку самосвідомості.