ДИНАМІКА КОЛАБОРАЦІЙНИХ ПРАКТИК НАТО КРІЗЬ ПРИЗМУ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Анотація

Непослідовність у глобальному лідерстві низки потужних гравців, зростаюча стратегічна конкуренція за ресурси та посилення реваншистських настроїв негативно вплинули на стабільність багатополярного світу, посиливши розриви у структурі міжнародних організацій і загальмувавши процес прийняття рішень та інституційні реформи. Полісуб’єктність сучасної геополітики характеризується зростаючою залежністю від гнучких, часто спеціально створених груп стейкхолдерів, що додає громіздкості та хаотичності класичним багатостороннім платформам. Натомість мінілатеральні угоди дають змогу учасникам зі спільними інтересами та цінностями обійти бюрократичні перепони і вирішити питання загального занепокоєння форсованими темпами. Така тенденція змушує переосмислити концепцію партнерства не лише з прагматичного погляду, а й із позиції інституціоналізації наявних практик, закріплення принципів співпраці та їх подальшої імплементації. У статті аналізується специфіка відтворення колабораційного партнерства у військово-оборонній галузі, зокрема через нормативно-правові рамки співпраці, відносно спеціалізованої безпекової платформи НАТО. Як аналітичний інструментарій авторка використала: 1) контент-аналіз стратегічних документів НАТО – для відслідковування еволюції підходів до співпраці через частоту та зміну семантичних кодів; 2) концепцію шляху залежності Д. Норта – для відтворення циклічності певних алгоритмів дій; 3) транснаціональний підхід із інтертемпоральної перспективи – для виокремлення крос-просторів спільної взаємодії та моделювання авторської платформи.