COMPONENTS OF SOCIAL RESPONSIBILITY PERSONALITIES: SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL CONTENT
Abstract
The article reveals the socio-psychological content of the components of social responsibility of an individual. It is shown that the social responsibility of an individual is defined as a moral and value stable personal formation, which includes a strategy of social behavior of an individual, where the basis is a conscious attitude to voluntary, active performance of social roles, in accordance with one's actions and their consequences, values and norms of society, as well as ready to be responsible for the obtained result. It is emphasized that social responsibility is revealed in the following structural components: value-normative (sociocentric motivation, egocentric motivation, etc.), cognitive-informational (cognitive consciousness, awareness, etc.), affective-empathic (sthenic emotionality, asthenic emotionality, sincerity and etc.), organizational-communicative (dynamic ergicity, dynamic aergy, difficulties, etc.), result-active (object effectiveness, subject effectiveness, etc.), reflexive-prognostic (regulatory internality, regulatory externality, etc.). The conducted study of the components of social responsibility revealed the specificity of their interrelationships depending on the length of professional activity, as well as evidenced an increase in the level of responsibility to the level of hyperresponsibility. Professionally and socially responsible respondents are aware of themselves as a subject of activity, show social activity, initiative, control their educational and professional activities.
References
2. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості. К.: Видавництво ТОВ «КММ», 2006. 240 с.
3. Маноха І.П. Психологія потенціалу індивідуального буття людини: онтологічно орієнтований підхід: автореф. дис. ... д-ра психол. наук: спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології». К., 2003. 48 с.
4. Мовмига Н., Мілорадова Н. Деякі аспекти визначення гендерної специфіки життєвих домагань особистості (з позицій особово-орієнтованого підходу до вищої професійної освіти). Vzdelávanie a spoločnosť : medzinárodný 21 ISSN 2707–0409. Ïñèõîëîã³ÿ та ñîц³аëьна рîбîта. 2020. Âèï. 2 (52) nekonferenčný zborník / Renáta Bernátová (Ed.), Tetyana Nestorenko (Ed.). PREŠOV, 2016. С. 187–196. URL : https://cutt.ly/BhKTX7m.
5. Садова М.А. Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості. Вісник Одеського національного університету. Серія: Психологія. 2010. — Т. 15, вип. 9. С. 102-109.
6. Подшивалкіна В.I. Соціальні умови та психологічні виміри тенденцій використання потенціалу особистості. Психологія і суспільство. 2009. № 4. С. 127-137.
7. Derbyshire J., Wright G. Preparing for the future: development of an ’antifragile’methodology that complements scenario planning by omitting causation. Technological Forecasting and Social Change. 2014. 82. P. 215-225.
8. Reynolds K. J., Subasic E., Tindall K. The problem of behaviour change: From social norms to an ingroup focus. Social and Personality Psychology Compass. 2015. 9. P. 45–56. doi: 10.1111/spc3.12155.