АСЕРТИВНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ

Х. П. Варварук

doi:10.32782/2707-0409.2024.2.5

Х. П. Варварук Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника https://orcid.org/0000-0002-7623-1994

DOI: https://doi.org/10.32782/2707-0409.2024.2.5

Ключові слова: асертивність, конфліктологічна компетентність

Анотація

У статті детально розглянуто важливість асертивності вчителів для створення позитивного навчального середовища, яке безпосередньо впливає на успішність освітнього процесу. Асертивність, що включає вміння виражати свої думки, потреби та емоції без агресії чи пасивності, є ключовим фактором для встановлення ефективної комунікації з учнями та формування атмосфери довіри й взаємоповаги. Визначено асертивність як важливий компонент конфліктологічної компетентності педагога та проаналізовано її вплив на якість взаємодії в навчальному процесі. Також представлені результати емпіричного дослідження, яке виявило, що більшість вчителів мають високий рівень асертивності. Однак значна частина педагогів демонструє низький рівень асертивності, що свідчить про наявність ознак пасивності, які можуть негативно вплинути на їх професійну ефективність. Тому, у статті підкреслено необхідність акцентування уваги на розвитку асертивності вчителів як ключового елемента їхньої професійної підготовки для покращення освітнього процесу.

Посилання

1. Козич І. В. Асертивна поведінка – як новоутворення процесу формування конфліктологічної компетентності майбутнього педагога вищої школи. Вісник Запорізького національного університету. 2014. С. 135–143.
2. Мартинюк В. Розвиток асертивності фахівця в умовах педагогіки партнерства. Сучасна інженерія та інноваційні технології. 2023. № 4 (29-04). С. 40–44.
3. Alberti R. E., Emmons M. L. Your perfect right: Assertiveness and equality in your life and relationships. 9th ed. Atascadero, CA: Impact Publishers, 2008. 294 p.
4. Ames D. R., Flynn F. J. What breaks a leader: The curvilinear relation between assertiveness and leadership. Journal of Personality and Social Psychology. 2007. Vol. 92, No. 2. P. 307–324.
5. Becker R. E., Heimberg R. G. Assessment of social skills. Behavioral assessment: A practical handbook. New York: Pergamon Press, 1988. P. 150–172.
6. Cornelius H., Faire S. Știința rezolvării conflictelor. Bucharest: Scientific and Technical Publishing House, 1996. 245 p.
7. Gultekin A., Ozdemir A. A., Budak F. The Effect of Assertivness Education on Communication Skills Given to Nursing Students. International Journal of Caring Sciences. 2018. Vol. 11. P. 395–401.
8. Król–Fijewska M., Fijewski P. Asertywność menedżera. Manager's assertiveness. 1st ed. Warszawa: PWE, 2007. 312 p.
9. Lazarus A. A. On assertive behavior: A brief note. Behavior Therapy. 1973. Vol. 4, No. 5.P. 696–699.
10. Mansfield P. Jak być asertywnym. How to be assertive. Poznań: Wydawnictwo UAM, 1994. 189 p.
11. Obey-Jordan K. The Impact of Assertive Classroom Discipline on Social Skills. Brockport: State University of New York, 2007. 416 p.
12. Postolati E. Assertiveness: theoretical approaches and benefits of assertive behaviour. 2017. 15 p.
13. Salter A. Conditioned reflex therapy: The classic book on assertiveness that began behavior therapy. Gretna, LA: Wellness Institute, 2002. 384 p.
14. Speed B. C., Goldstein B. L., Goldfried M. R. Assertiveness Training: A Forgotten Evidence-Based Treatment. Clinical Psychology Science and Practice. 2018. Vol. 25. 15 p.
15. Swimmer G. I., Ramanaiah N. V. Convergent and discriminant validity of selected assertiveness measures. Journal of Personality and Social Psychology. 1985. Vol. 49. P. 243–249.