ВОСЬМА СТРАТЕГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ НАТО 2022 РОКУ: АНАЛІЗ, ПОРІВНЯННЯ, ОГЛЯД ЧИННИКІВ

Анотація

У статті проведено комплексний аналіз еволюції стратегічних концепцій НАТО, починаючи з 1949 року, з особливою увагою до Восьмої стратегічної концепції, ухваленої у 2022 році. Досліджено історичні передумови, змістові акценти та безпекові виклики, що лягли в основу кожної з попередніх семи концепцій Альянсу, та проведено їх порівняння з останньою редакцією. Новизна дослідження полягає в поєднанні ретроспективного аналізу з поточним політичним контекстом, що охоплює зростання загроз з боку російської федерації, Китайської Народної Республіки, тероризму, кібератак і технологічної гонки. У роботі розглянуто вплив аналітичних центрів (think tanks), зокрема звітів «NATO 2030: United for a New Era» та «Peace research perspectives on NATO 2030», на формування нової концепції. Проаналізовано підходи цих звітів – консервативний і скептичний – до питань оборони, стримування, діалогу та формування пріоритетів безпеки. Показано, що ухвалена у 2022 році концепція відображає перевагу консервативного підходу, що ґрунтується на необхідності посилення військової компоненти, особливо на східному фланзі НАТО, та зміцнення ядерного стримування. Досліджено, як нова стратегія стала відповіддю на нову геополітичну реальність, сформовану повномасштабним вторгненням рф в Україну. Висвітлено, як трансформувалися риторика та стратегічна логіка Альянсу в постбіполярний період, зокрема в аспектах співпраці, відкритості до нових членів і переосмислення ролі США в євроатлантичній безпеці. Проаналізовано ключові документи НАТО, декларації самітів, звіти незалежних експертних груп, а також матеріали провідних міжнародних медіа. Оцінено відповідність нової стратегії реаліям сучасного світу, простежено спадковість цінностей Альянсу та доведено циклічність повернення до доктрини стримування в умовах ескалації загроз, що підтверджує зміцнення ролі НАТО як головного інструменту колективної безпеки на євроатлантичному просторі.