КОМУНІКАТИВНИЙ ПОВОРОТ У ФІЛОСОФІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ: ПОШУК НОВИХ ДИСКУРСИВНИХ ПРАКТИК

Анотація

Стаття присвячена аналізу комунікативного повороту у філософії, який мав місце в кінці ХХ століття, та його впливу на дослідження суспільних, в тому числі і міжнаціональних відносин. Простежено основні причини та етапи цього переходу, який також називають переходом від філософії суб'єктивності до інтерсуб'єктивної (комунікативної) філософії. Зокрема відмічено і зауваження представників філософських шкіл ХІХ–ХХ століть щодо обмеженості їх функціоналу, особливо у галузі етики та побудови збалансованих моделей співіснування між людьми та різними соціальними групами. Основна увага приділяється подоланню представниками західної практичної філософії методологічних проблем попередніх доктрин, які ускладнювали розвиток як соціальних досліджень, так і інших філософських дисциплін, наприклад теорії пізнання, адже без комунікації людина не може в повній мірі освоїти мову, а отже і отримати шлях до знання. В центрі уваги також знаходиться взаємозв'язок розвитку та самореалізації індивіда з його соціалізацією у рамках мікро- та макрогруп, яка відбувається шляхом комунікації з іншими їх представниками, а також вагома роль культурної та національної ідентичності в цих процесах. Зокрема, продемонстровано вплив дискурсивних практик, які почали активно розвиватись в Україні після Революції Гідності, на перетворення нашої країни у демократичне комунікативне поле, яке надає людям, в тому числі й неукраїнського етнічного походження, набагато більше можливостей, ніж конкуруючий проєкт «русского міра». В той же час окреслюються і обмеження у можливостях застосування комунікативного інструментарію, які продемонструвала, наприклад, російська агресія проти України. Адже спроби налагодити діалог з тими, хто цілеспрямовано приходить для знищення цілої нації та її культурної ідентичності є безперспективними, поки ці наміри не будуть відкинуті.