Психологія та соціальна робота

МОТИВАЦІЙНИЙ ПРОФІЛЬ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

М. А. Балан, С. А. Швайкін — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У науковій розвідці запропоновано дослідження мотивів економічних (трудових) мігрантів. Показано, що економічні мігранти мають суперечливу структуру мотиваційної сфери досліджуваних. Показано, що для більшості характерна середня вираженість мотивації у сфері соціального визнання та потреби у широких соціальних контактах, що вказує на значущість соціального схвалення та включення у соціальне середовище. Водночас більшість респондентів не виявляють орієнтації на формування та підтримку довгострокових стабільних стосунків із вузьким колом колег, що може свідчити про поверхневість соціальних зв’язків та відсутність глибокої інтеграції в професійні мікрогрупи. Продемонстровано, що матеріальні стимули залишаються середньо-вагомим чинником мотивації: більшість досліджуваних орієнтуються на отримання високої заробітної плати. Встановлено низьку схильність до креативності та інноваційності, що поєднується з толерантністю до рутини та лише середнім рівнем потреби у цікавій і корисній роботі. Встановлено суперечність, що респонденти, з одного боку, демонструють готовність приймати одноманітність і відсутність постійної стимуляції, але з іншого – не виявляють вираженої орієнтації на пошук змістовності та особистісної значущості у професійній діяльності. Це може свідчити про певний баланс між адаптацією до стандартних умов праці та недостатньою спрямованістю на самореалізацію через роботу. Виявлені дані засвідчують, що мотиваційна сфера досліджуваних характеризується переважанням прагматичних і соціально-орієнтованих мотивів (матеріальне забезпечення, визнання, соціальні контакти) за відносно слабкої вираженості мотивації до креативності, професійної самореалізації та глибинної міжособистісної взаємодії. Це свідчить про адаптивну, але не інноваційно-орієнтовану модель мотивації, що забезпечує стабільність функціонування, проте обмежує потенціал для саморозвитку та творчого зростання. Встановлена двохфакторна модель ресурсної сфери у вимушених мігрантів, що складається з адаптаційно-зовнішнього фактора й фактора економічної вигоди.

КОНФЛІКТОГЕННА ПОВЕДІНКА ДІТЕЙ ЯК НАСЛІДОК ДИСФУНКЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВНОГО ВПЛИВУ

О. М. Будяченко — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

Конфліктогенна поведінка у дітей є актуальною проблемою сучасної психології та педагогіки, оскільки вона негативно впливає на соціальну адаптацію та взаємодію з оточенням. Одним з ключових факторів її формування є дисфункціональне освітнє середовище, яке передбачає не лише конфлікти між батьками, але й використання жорстких методів виховання та моделювання агресивної поведінки. Метою цього дослідження було вивчення впливу дисфункціонального батьківського середовища на формування конфліктної поведінки у дітей молодшого та середнього шкільного віку. Основна увага приділялася механізмам моделювання поведінки, емоційній дисрегуляції та ролі модераторів, таких як вік, стать та рівень самоконтролю. Дослідження мало перехресний дизайн та включало вибірку близько 500 учнів 5–8 класів з різних шкіл віком від 10 до 14 років. Дані збиралися за допомогою стандартизованих анкет, які оцінювали сімейну дисфункцію, спостереження за агресією в сім’ї, емоційною дисрегуляцією та проявами конфліктної поведінки у дітей. Результати кореляційно-структурного аналізу показали, що фактори сімейної дисфункції та моделювання агресивної поведінки батьків та старших членів сім’ї позитивно корелювали з рівнем конфліктної поведінки дітей.Емоційна дисрегуляція була посередником, який подолав розрив між сімейною дисфункцією та проявами агресивності у дітей. Крім того, було виявлено диференціацію впливу факторів за віком та статтю, що вказує на необхідність врахування індивідуальних особливостей під час розроблення профілактичних та корекційних програм.Факти дослідження підтвердили необхідність комплексного підходу до профілактики конфліктної поведінки, тобто роботи як з дітьми, так і з їхнім сімейним оточенням, розвитку емоційного самоконтролю та підтримки позитивних стилів виховання. Перспективними напрямами подальших досліджень є поздовжні спостереження для встановлення причинно-наслідкових зв’язків, оцінювання впливу соціально-культурного контексту та створення пілотних програм раннього втручання для подолання сімейної дисфункції та рівня агресивної поведінки дітей.

ТРЕНІНГОВА ПРОГРАМА «ВРЕГУЛЮВАННЯ ПОДРУЖНІХ КОНФЛІКТІВ В УМОВАХ ВІЙНИ»: ЗМІСТ, СТРУКТУРА, ПРОЦЕДУРА ПРОВЕДЕННЯ

О. С. Ващенко — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено розроблення та обґрунтування тренінгової програми «Врегулювання подружніх конфліктів в умовах війни», спрямованої на формування навичок ефективної комунікації та конструктивного вирішення конфліктів у подружніх парах. Аналіз сучасних досліджень вказує на комплексний вплив воєнних подій на сім’ю, що проявляється у підвищенні психоемоційного напруження, зростанні тривожності, депресивних станів, агресивності та конфліктності. Визначено основні групи причин конфліктів у подружніх стосунках під час війни. Програма тренінгу включає три взаємопов’язані компоненти, як-от інформаційно-смисловий, діагностичний та корекційно-розвивальний. Тренінгові сесії спрямовані на комплексне врегулювання конфліктної взаємодії в подружніх парах, підвищення психоемоційної стабільності, розвиток емоційного інтелекту та навичок керування гнівом, формування ефективних стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях, усвідомлення впливу стресових факторів та опанування технік саморегуляції, рефлексію особистого досвіду війни, розвиток життєстійкості та толерантності до невизначеності, а також пошук внутрішніх ресурсів. Програма забезпечує розвиток психологічних, емоційних та поведінкових компетенцій, необхідних для зміцнення подружніх стосунків у кризових умовах.

ПРОБЛЕМИ ТА ПОТРЕБИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ЖІНОК В УМОВАХ ВІЙНИ: РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ І БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

М. В. Жінчин — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

Повномасштабна війна в Україні спричинила глибокі соціальні трансформації, що особливо позначилися на становищі внутрішньо переміщених жінок. Вимушене переселення, втрата житла, роботи та соціальних зв’язків посилюють їхню соціальну вразливість і створюють суттєві труднощі в адаптації до нових умов.Метою статті є аналіз проблем і потреб внутрішньо переміщених жінок в умовах війни та висвітлення ролі громадських і благодійних організацій у наданні комплексної підтримки.У статті показано взаємозв’язок між економічними та психологічними проблемами внутрішньо переміщених жінок, такими як: фінансова нестабільність, безробіття та втрата джерел доходів, що призводять до зростання стресу, тривожності й депресивних станів, формуючи замкнене коло вразливості. Особливу увагу приділено тому, як недержавні організації частково компенсують прогалини державної політики, забезпечуючи юридичну, фінансову, психологічну та гуманітарну допомогу. Наголошується, що ці функції мають бути системно інтегровані у діяльність держави та місцевих громад.Таким чином, внутрішньо переміщені жінки стикаються з комплексом проблем, які охоплюють економічну нестабільність, психологічні труднощі та соціальну ізоляцію. Досвід громадських і благодійних організацій підтверджує необхідність поєднання економічної, соціальної та психологічної підтримки. Подальші дослідження мають бути зосереджені на розробці дієвих механізмів державної та місцевої політики, які забезпечували би сталість і доступність допомоги внутрішньо переміщеним жінкам.

КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВА ПСИХОТЕРАПІЯ В СТРАТЕГІЯХ ВІДНОВЛЕННЯ В СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

В. Ю. Завацький, В. Р. Новацький — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто та проаналізовано сучасний стан проблеми застосування когнітивно-поведінкової психотерапії в стратегіях відновлення в системі сучасної соціально-психологічної допомоги. Показано, що практичне значення принципів та методів когнітивно-поведінкової психотерапії пов’язане з необхідністю профілактики та коригування депресії не тільки як переживання, але й як поширеного наразі захворювання. Наголошено на необхідності застосування досягнень цього психотерапевтичного спрямування для стратегій відновлення в системі сучасної соціально-психологічної допомоги широких верств населення, зокрема осіб, засуджених до позбавлення волі, адже такі умови покликані забезпечити виправлення та ресоціалізацію засуджених, поряд із покаранням, що виявляється в наявності різних обмежень, які призводять до депресивних та аутоагресивних переживань, деструктивної поведінки.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ ЛІТНЬОГО ВІКУ ЯК ФАКТОР ІНКЛЮЗІЇ У СОЦІАЛЬНЕ ЖИТТЯ

А. В. Каркач — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

Надзвичайні ситуації (пандемія COVID-19, війна росії з Україною) та пов’язані з ними події розгортаються під час повсюдного розвитку цифрових технологій. У статті, спираючись на результати власних емпіричних досліджень, розглядаємо потенціал цифрових технологій у реалізації функцій волонтерів літнього віку, зокрема волонтерських загонів ради ветеранів праці та територіального центру надання соціальних послуг, що діють у надзвичайних ситуаціях, аналізуємо вплив цифровізації на волонтерські практики літніх людей та інтенсивність їхнього впливу на соціальну інклюзію останніх. Мета дослідження полягає у необхідності осмислення проблем набуття людьми літнього віку цифрових компетентностей для розвитку волонтерської діяльності як однієї з форм соціальної інклюзії. Для реалізації поставленого завдання застосовувався інтегрований дослідницький дизайн – поєднання якісних та кількісних методів дослідження. Як емпірична база було проведено серію глибинних інтерв’ю з волонтерами, керівниками та лідерами волонтерських груп людей літнього віку (n = 18). За гендерним розподілом 84,7% респондентів складають жінки, а 15,7% – чоловіки, за напрямами освіти виділяють гуманітарну (60,4%) та технічну (39,6%).Як додатковий метод були використані аналіз документів, вторинний аналіз даних, отриманих у минулих проєктах, та дані, отримані за допомогою анкетування (n = 176). Віковий діапазон респондентів: від 60 до 80 років.Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше за допомогою комплексних досліджень отримані дані, які дають змогу встановити можливості розвитку волонтерської діяльності людей літнього віку з використанням цифрових технологій, подальшого розвитку набули наукові уявлення про шляхи вдосконалення форм і методів соціальної інклюзії людей літнього віку в умовах цифровізації суспільних процесів.Висновки дослідження підтверджують гіпотезу про те, що для окремих груп населення, таких як літні люди, цифровізація волонтерських практик стала не лише можливістю для участі у волонтерській діяльності, але й важливим фактором інклюзії до соціального життя на підставі подолання ризику соціальної ексклюзії, пов’язаної з ізоляцією, спричиненою надзвичайними ситуаціями (пандемією COVID-19 та повномасштабною війною росії проти України).

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОТЕРАПІЇ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ІНКЛЮЗИВНОГО ТИПУ (НА ПРИКЛАДІ УНІВЕРСИТЕТУ «УКРАЇНА»)

І. В. Кущенко, О. В. Чернякова — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто особливості викладання навчальної дисципліни «Психотерапія» у закладі вищої освіти інклюзивного типу на прикладі Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Проаналізовано підходи до адаптації змісту, форм і методів викладання відповідно до потреб студентів з особливими освітніми потребами (ООП). Наголошено на важливості створення безбар’єрного освітнього середовища, розвитку індивідуальних освітніх траєкторій, а також інтеграції психотерапевтичного знання з урахуванням когнітивних, емоційних і соціальних особливостей студентів з ООП. Обґрунтовано доцільність використання інтерактивних, практико-орієнтованих та елементів дистанційних технологій навчання. Окреслено перспективи вдосконалення педагогічного супроводу студентів з ООП у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери та психологів.

МОЛОДІЖНЕ ВОЛОНТЕРСТВО В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ: ТРАНСФОРМАЦІЇ, ВИКЛИКИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

І. Ф. Марченко, М. В. Верескун — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу організації молодіжного волонтерства в умовах війни в Україні. Підкреслюється зростаюча роль молоді як ключового ресурсу підтримки Збройних Сил, допомоги постраждалим та зміцнення соціальної стабільності. Мета дослідження полягає у визначенні чинників ефективності волонтерського руху та виробленні рекомендацій для його оптимізації. Методологія базується на аналізі наукових джерел, нормативно-правової бази та результатах соціологічного опитування молодих волонтерів. Встановлено трансформацію напрямів діяльності від соціально-культурних проєктів у довоєнний час до гуманітарної допомоги, підтримки ЗСУ та психологічного супроводу під час війни. Виявлено ключові бар’єри, серед яких емоційне вигорання, нестача фінансування та обмежена державна підтримка. Окрема увага приділена значенню цифрових платформ для координації зусиль та розширення участі молоді. Наукова новизна роботи полягає у системному аналізі змін у структурі, мотивації та ресурсному забезпеченні волонтерського руху в умовах воєнних викликів. Результати дослідження можуть стати основою для вдосконалення державної політики, освітніх програм та цифрових сервісів у сфері молодіжного волонтерства.

АКТУАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ ЯК ВНУТРІШНІ РЕСУРСИ ОСОБИСТОСТІ

О. А. Мельник — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлено проблему внутрішніх ресурсів особистості в умовах воєнного часу та їх значення для психічного функціонування й адаптації людини. Теоретичний аналіз ґрунтується на положеннях салютогенної концепції А. Антоновського, теорії збереження ресурсів С. Хобфолла та позитивної психотерапії Н. Пезешкіана, які розглядають ресурси як системоутворюючий компонент, що забезпечує збереження психологічної рівноваги. Особливу увагу приділено актуальним здібностям як проявам внутрішніх ресурсів, які можуть підтримувати особистість у ситуації тривалих стресових навантажень. Емпіричне дослідження, здійснене за методикою «Вісбаденський опитувальник позитивної терапії і сімейної терапії (WIPPF 2.0)», дало змогу виявити домінування середнього рівня розвитку актуальних здібностей у більшості респондентів, що свідчить про їхню адаптивність та здатність зберігати відносний баланс у кризових умовах. Водночас за окремими показниками зафіксовано високі значення, зокрема за такими здібностями, як «Надія», «Довіра», «Вірність» та «Обов’язковість», що вказує на активізацію ресурсів, важливих для психологічної підтримки. За результатами факторного аналізу виділено три інтегральні виміри внутрішніх ресурсів: «Надія», «Сенс» та «Саморегуляція».Отримані результати підкреслюють багатовимірний характер внутрішніх ресурсів особистості та їхню роль у збереженні адаптаційних можливостей у період соціальної та особистісної нестабільності.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПОЗИТИВНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ В РОЗВИТКУ ПОЗИТИВНОГО САМОСТАВЛЕННЯ ТА КОРЕКЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ ОСОБИСТОСТІ

О. С. Мироненко — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті розкрито актуальність проблеми корекції неадаптивних психологічних захистів і гармонізації особистісного функціонування в контексті сучасних соціально-психологічних викликів. Наголошується на потребі у науково обґрунтованих підходах, спрямованих на розкриття потенціалу особистості, підвищення рівня самоприйняття, розвиток рефлексивності та ціннісної інтеграції. Метою статті є розкриття змісту та аналіз результатів упровадження комплексної програми психологічного забезпечення розвитку позитивного самоставлення й корекції психологічних захистів засобами позитивної психотерапії. Подано опис та апробаційні результати тренінгової програми, яка складається з чотирьох блоків, і є розвиваль- ною психолого-терапевтичною системою, побудованою на принципах позитивної психотерапії. Програма реалізовувалася у форматі групової роботи протягом 24 тижнів (13 занять по 6 годин) серед слухачів Базового курсу Позитивної психотерапії Центру «Терра Баланс».Тренінг стабілізації самооцінки та системи ставлень особистості ґрунтується на припущенні, що використання методів і технік позитивної психотерапії сприяє особистісному зростанню, зміцненню Я-концепції, гармонізації її структурних компонентів і, відповідно, корекції психологічних захистів. Наукова новизна програми полягає у створенні цілісної корекційно-розвивальної моделі, спрямованої на комплексну гармонізацію особистості з одночасною роботою над самосприйняттям, міжособистісними контактами, ціннісно-смисловою сферою та професійною самореалізацією. Отримані результати свідчать про виражену тенденцію до зниження напруженості психологічних захистів по мірі занурення досліджуваних у метод Позитивної психотерапії, а також про конструктивні зміни в системі самоставлення. Зафіксовано підвищення показників самоприйняття, позитивного ставлення до себе, гармонізації внутрішнього досвіду та зростання рівня саморегуляції.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ОСОБИСТОСТІ В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ

Л. П. Московець — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено теоретичне дослідження сутності понять «криза» та «кризова ситуація». Встановлено, що «криза» розглядається як етап життя і як етап розвитку. Потрапляючи в кризову ситуацію, особистість вимушена змінити уявлення про світ, про себе, змінити спосіб буття. Зміни в житті можуть мати як позитивний, так і негативний характер. У результаті позитивного досвіду особистість переходить на новий рівень розвитку, відбувається посттравматичне зростання. Відзначено, що криза є реакцією особистості на кризову ситуацію. Встановлено, що кризова ситуація розгортається в такій послідовності: стрес, фрустрація, конфлікт, криза. Акцентовано увагу на тому, що в кризових ситуаціях особистість стає дуже чутливою до впливів, її поведінка стає непередбачуваною, а тому потребує психологічної підтримки з боку фахівців. Здійснено теоретичний аналіз поняття «психологічна підтримка» в науковій літературі. З’ясовано складові частини психологічної підтримки, як-от емоційна, оціночна, інформаційна, інструментальна. Визначено завдання психологічної підтримки особистості в кризових ситуаціях.

ДЕРЖАВНІ ТА НЕДЕРЖАВНІ ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ МОЛОДІ ПІД ЧАС ВІЙНИ

В. І. Николаєва, Л. О. Коротіч — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено державні та недержавні програми соціальної підтримки молоді в Україні в умовах воєнного стану. Розглянуто трансформацію напрямів молодіжної політики після початку повномасштабної війни, зокрема зміщення акцентів на забезпечення психологічної стійкості, соціальної адаптації, працевлаштування, продовження освіти та залучення молоді до волонтерської діяльності. Проаналізовано ключові державні ініціативи, спрямовані на збереження освітнього процесу, підтримку молодіжних центрів, розвиток громадянської активності та формування умов для самореалізації в кризових обставинах.Особливу увагу приділено ролі недержавних організацій, міжнародних фондів та волонтерських рухів, які активно долучаються до створення програм психологічної допомоги, культурних та освітніх проєктів, спрямованих на інтеграцію молоді в суспільне життя. У статті підкреслено значення синергії між державними структурами та громадянським сектором у забезпеченні комплексної підтримки молоді, а також наголошено на проблемах нерівного доступу до ресурсів у різних регіонах країни.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК МОРЯКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Н. В. Родіна, М. К. Кременчуцька, І. А. Козачек — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено психологічні особливості адаптації моряків в умовах воєнного часу. Актуальність теми зумовлена тим, що умови війни радикально трансформують звичний соціально-психологічний контекст функціонування моряків. Мета дослідження – перевірка емпіричної моделі психологічних механізмів адаптації морських фахівців до воєнних стресорів з огляду на трансформацію їхньої ціннісної структури. У межах емпіричного дослідження на виборці з 60 моряків було проведено діагностування та опитування. Встановлено, що психологічні особливості адаптації визначаються трьома компонентами: стресостійкістю, соціально-психологічною адаптивністю та ціннісно-смисловою сферою, які утворюють складну систему індивідуальної адаптації до екстремальних умов. Виявлено трансформацію ціннісної структури: найбільш значущими стали цінності служіння та допомоги іншим, сімейних зв’язків та професійної компетентності. Для професії моряків, які тривалий час перебувають у відриві від сім’ї та звичного соціального оточення, часто працюють у замкнених колективах та стикаються з невизначеністю, саме цінності набувають особливого значення, оскільки вони визначають напрям поведінкових стратегій. Результати дослідження підкреслюють необхідність розроблення програм психологічної підтримки та системи моніторингу психічного здоров’я моряків.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА ОСОБИСТОСТІ

С. В. Романенко — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

Штучний інтелект нині можна розглядати як найбільш впливову технологію нового тисячоліття, що здатна трансформувати більшість соціальних процесів. Зокрема, необхідно вимірювати її вплив на соціальну безпеку, яка залишається однією з найважливіших категорій соціальної політики будь-якої країни. В цій статті розглянуто особливості розвитку штучного інтелекту на кінець 2025 року, поняття соціальної безпеки особистості, а також вплив найновітніших технологій на складники особистої безпеки сучасної людини. На основі репрезентативних емпіричних даних показано, що, з одного боку, цей вплив неминучий та він доволі легко вплітається в канву звичайного процесу соціальних змін під час цифрової трансформації. З іншого боку, з’являються нові фактори небезпеки, на які необхідно звертати особливу увагу педагогам, соціальним працівникам і практикам психологічного та соціального консультування.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ НА ЦИВІЛЬНЕ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

А. О. Руднєва, Ю. Г. Мальована, Н. О. Мосол — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено психологічні особливості інформаційного впливу на цивільне населення України в умовах гібридної війни. Визначено, що гібридна агресія поєднує воєнні дії з масштабним інформаційно-психологічним тиском, спрямованим на підрив суспільної єдності, поширення страху та дестабілізацію соціально-психологічних процесів. Метою дослідження є аналіз психологічних особливостей інформаційного впливу на цивільне населення України, визначення основних психологічних механізмів, які підвищують вразливість суспільства до деструктивних інформаційно-психологічних операцій. Наукова новизна роботи полягає в систематизації психологічних механізмів інформаційного впливу, як-от емоційний тиск, когнітивні упередження, соціально-психологічні чинники, а також феномен інформаційної залежності й перевантаження. З’ясовано, що найбільш вразливими є групи з низьким рівнем медіаграмотності, люди похилого віку та ті, хто перебуває у кризових обставинах. Обґрунтовано необхідність розроблення ефективних психологічних стратегій протидії інформаційним атакам і формування психологічної стійкості громадян як важливого чинника національної безпеки та стійкості України.

СОЦІАЛЬНО-ПЕРЦЕПТИВНІ ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ АДАПТАЦІЇ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

А. В. Савінок — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто соціально-перцептивні чинники, що впливають на ефективність адапта- ції внутрішньо переміщених осіб у приймаючих громадах України в умовах повномасштабної війни. Актуальність дослідження зумовлена масштабами внутрішньої міграції, трансформа- цією соціальних практик взаємодії та потребою у виробленні науково обґрунтованих підходів до підтримки ВПО. У центрі аналізу – соціальна перцепція як система уявлень, атрибуцій і ставлень, що визначають характер міжгрупової взаємодії між переселенцями та місцевим населенням. Теоретичну основу становлять концепції міжгрупового контакту, соціальної іден- тичності та акультураційних стратегій, які дозволяють пояснити вплив когнітивних і емоцій- них механізмів сприймання на процеси інтеграції.Здійснено огляд сучасних українських і зарубіжних досліджень, що висвітлюють зв’язок між соціальною перцепцією, рівнем довіри, поширенням стереотипів, інформаційною безпе- кою та психологічним благополуччям ВПО. Узагальнено емпіричні дані щодо ролі міжгрупо- вого контакту, процедурної справедливості, медіаграмотності та інформаційних наративів у формуванні готовності приймаючих громад до інклюзії. Визначено, що успішні адаптаційні стратегії ґрунтуються на поєднанні структурних умов підтримки та перцептивних факторів, що забезпечують зниження соціальної дистанції, утвердження позитивних соціальних уявлень і залучення ВПО до спільнотного життя.Сформульовано перспективні напрями подальших наукових розвідок, серед яких – лонгі- тюдні дослідження динаміки перцептивних установок, оцінювання ефективності антистигма- тизаційних і комунікаційних інтервенцій, а також аналіз впливу локальних медіапросторів на формування образу ВПО в громадах.

ІНФОРМАЦІЙНО-РОЗ’ЯСНЮВАЛЬНА ТА РЕКЛАМНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ СУБ’ЄКТІВ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

І. Ю. Суровцева — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті розкрито концептуальні положення інформаційно-роз’яснювальної роботи у сис- темі надання соціальних послуг. Констатовано, що з переходом в інформаційне суспільство постає необхідність широкої обізнаності пересічних громадян про різнобічні послуги в рамках формування сервісної держави. Важливо розглядати інформування як наскрізний підхід для забезпечення доступності громадян до соціальних послуг. Зазначено, що інформування насе- лення про перелік соціальних послуг, їхній зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я, покладається на уповноважені органи системи надання соціальних послуг. Право громадян на доступну соціальну інформа- цію реалізується низкою нормативно-правових актів міжнародного та національного рівнів.Проаналізовано стан та проблеми інформаційного забезпечення системи надання соціальних послуг. Розглянуто труднощі у інформаційно-роз’яснювальній роботі з населенням щодо соці- альної підтримки. Зазначено різнобічні засоби з інформаційно-рекламної соціальних служб.Популяризація соціальних послуг у ЗМІ розглядається як ефективний механізм реформування соціальної сфери.

НЕДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ВРАЗЛИВИМ ГРУПАМ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

С. М. Холодинська, Т. Г. Єрмолаєва — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

Стаття висвітлює роль недержавних організацій як суб’єктів соціальної та правової допомоги вразливим групам населення в умовах воєнного стану. Окреслюються понятійні рамки НУО, соціальної та правової допомоги, уточнюється склад вразливих груп і аналізується специфіка діяльності НУО під час воєнного стану. Методологія поєднує логіко-правовий і порівняльний аналіз законодавства та наукових публікацій з узагальненням емпіричних даних опитувань отримувачів допомоги. Показано, що НУО доповнюють державну систему, забезпечуючи гуманітарну підтримку, соціально-психологічні послуги й безоплатні юридичні консультації; зафіксовано високі оцінки ефективності загальної роботи НУО та помірні оцінки відповідності послуг потребам. Результати уточнюють функціональну нішу недержавного сектору у кризових умовах і окреслюють напрями подальших досліджень ефективності, координації та підзвітності.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ІНТРОСПЕКТИВНА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ЗДАТНОСТІ ДО ІМАГІНАЦІЇ

Т. Б. Хомуленко, В. В. Криничко, В. С. Василевський — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена розробленню та апробації експериментально-інтроспективної мето- дики «Імагінація», спрямованої на всебічне дослідження індивідуальних особливостей уяви як важливого когнітивно-емоційного механізму. Обґрунтовано актуальність вивчення імагі- наційних здібностей у контексті їхньої ролі у творчій, професійній, навчальній діяльності та психосоматичному благополуччі особистості. Аналізуються наявні діагностичні інструменти (методики Ф. Гальтона, Дж. Беттса, Д. Маркса, Р. Гордона) та їхні обмеження щодо комплек- сного вимірювання параметрів уяви. Представлено новий підхід, який дає змогу оцінювати сім таких ключових характеристик імагінації: легкість, яскравість, деталізованість, динамічність, контактність, трансформованість і сенсорність. Описано процедуру проведення, результати статистичного аналізу за вибіркою учасників з різними віковими, статевими та психосоматичними особливостями. Встановлено значущі відмінності між групами, зокрема нижчі показники динамічності у молодих чоловіків порівняно з жінками того ж віку, а також виявлено зв’язки низької імагінаційної здатності у осіб з психосоматичними скаргами. Розроблена методика має високий потенціал для дослідницької та практичної психології, зокрема для діагностики, роз- витку і корекції уяви, а також у сфері психології тілесного Я та психосоматики.

СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВНУТРІШНЬОГО КОНФЛІКТУ УКРАЇНСЬКИХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА КОРДОНОМ

І. С. Цирковникова — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

Вимушена міграція українських медичних працівників після 2022 року супроводжується втратою професійної ідентичності, емоційним виснаженням і труднощами соціально-психологічної адаптації. Метою статті є дослідження соціальних та психологічних аспектів внутрішнього конфлікту українських медиків-емігрантів і визначення чинників, що впливають на їхні адаптаційні стратегії. Уперше виокремлено чотири типи внутрішнього конфлікту – професійний, емоційний, ціннісний та ідентичнісний – серед українських медичних працівників у різних країнах перебування. Встановлено зв’язок між мовними та бюрократичними бар’єрами й рівнем фрустрації.Результати емпіричного дослідження показали, що 76% респондентів переживають стійкий внутрішній конфлікт, який знижує ефективність діяльності та рівень життєвої задоволеності.Запропоновано створення систем підтримки для українських медиків за кордоном: організацію мовних курсів професійного спрямування, спрощення процедур визнання кваліфікацій, психологічний супровід та розвиток міжкультурних компетентностей.

РОЛЬ САНОГЕННОГО МИСЛЕННЯ У ПОДОЛАННІ ЛЮДИНОЮ СИНДРОМУ ВІДКЛАДЕНОГО ЖИТТЯ В УМОВАХ ВІЙНИ

Х. Б. Цьомик — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено теоретичне дослідження ролі саногенного мислення у подоланні син- дрому відкладеного життя – психологічного стану, який набуває масового поширення в умовах триваючої повномасштабної війни в Україні. Проаналізовано сутність обох феноменів, зокрема розкрито психологічні механізми прокрастинації, уникання, страху дій та зниження мотивації, що блокують життєву активність і призводять до емоційного вигорання, втрати сенсу життя та депресивних станів. Особлива увага приділена структурним компонентам саногенного мислення як внутрішнього ресурсу особистості: ціннісно-мотиваційному (відповідальність, самоцінність, толерантність до невизначеності), когнітивно-рефлексивному (усвідомлення, переосмислення деструктивних переконань), емоційно-вольовому (регуляція емоцій, стресос- тійкість) та конативно-регулятивному (планування, цілеспрямована поведінка). На основі син- тезу позицій вітчизняних і зарубіжних дослідників доводиться, що саме комплексна активація цих компонентів дає змогу розірвати замкнене коло СВЖ. У статті запропоновано практичні стратегії розвитку саногенного мислення, такі як постановка особистісно значущих цілей, ведення щоденника рефлексії, когнітивна реконструкція, релаксаційні техніки, сприйняття кризи як можливості для особистісного зростання. Підкреслюється, що саногенне мислення виступає не лише теоретичною концепцією, але й практичним інструментом психологічної стійкості, що забезпечує здатність жити повноцінно «тут і зараз», зберігаючи активну життєву позицію навіть в умовах екстремальної невизначеності та соціальної турбулентності.

САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЯК ЧИННИК КОНСТРУКТИВНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ

А. В. Чумак — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто мовленнєву поведінку як ефективний механізм регуляції психоемоційних станів. Встановлено, що розвиток конструктивних мовленнєвих форм сприяє осмисленню та структуруванню внутрішнього досвіду, переведенню афективних переживань у символічну форму та збереженню комунікативної адекватності навіть у стані підвищеного психоемоційного напруження. Метою проведеного пілотажного дослідження є виявлення особливостей мовленнєвої поведінки осіб з різним рівнем саморегуляції в умовах психоемоційного напруження. Наукова новизна роботи полягає у застосуванні авторської анкети для аналізу мовленнєвої поведінки в поєднанні з методикою діагностики саморегуляції, що дало змогу описати специфіку мовленнєвої активності у інтенсивних стресових ситуаціях. Результати дослідження показали, що респонденти з високим і середнім рівнем самоконтролю навіть в екстремальних умовах зберігають стриману мовленнєву поведінку, тоді як для респондентів з низьким рівнем саморегуляції ненормативна лексика виконує функцію неусвідомленої регуляції психоемоційних станів. Отримані результати дають змогу дійти висновку про те, що психопрофілактичні та корекційні заходи мають бути спрямовані на поступове формування конструктивних мовленнєвих стратегій замість деструктивних вербальних засобів.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ФАСИЛІТАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Я. І. Юрків, А. В. Молдованов — Wed, 26 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті на підставі наукового аналізу теоретичних і емпіричних джерел, присвячених проблемі розвитку фасилітативної компетентності у майбутніх соціальних працівників, дійшли узагальнюючих висновків: 1) фасилітативна компетентність як цілісний психолого-педагогічний феномен (фасилітативна компетентність соціального працівника є інтегрованою професійно-особистісною якістю, що включає когнітивні, емоційно-ціннісні, мотиваційні та практичні компоненти; вона забезпечує ефективну взаємодію з клієнтами, сприяє розвитку їхнього потенціалу, самовизначенню й адаптації у складних соціальних умовах, що підтверджується науковими позиціями, які акцентують увагу на багаторівневій структурі фасилітаційної компетентності, зокрема на таких її складових частинах, як емпатія, когнітивна гнучкість, толерантність, суб’єкт-суб’єктна взаємодія); 2) освітнє середовище як простір розвитку фасилітативної компетентності (професійна підготовка майбутніх соціальних працівників має базуватися на таких педагогічних умовах, які стимулюють фасилітативну поведінку: інтерактивність, партнерство, міжособистісна підтримка, моделювання реальних соціальних ситуацій, рольова взаємодія; важливою є фасилітативна позиція викладача, який передає знання, створює сприятливий клімат для розвитку здобувача вищої освіти); 3) практична складова частина як важливий чинник формування фасилітативної компетентності (особлива роль у розвитку фасилітативної компетентності належить волонтерській діяльності, практико орієнтованим формам навчання та рефлексивним практикам, які активізують набуття студентами досвіду взаємодії, сприяють розвитку емпатії, відповідальності, здатності до самореалізації; волонтерство стимулює фасилітативну позицію через реальну допомогу іншим, адаптацію до складних соціальних ситуацій та розвиток соціально-комунікативних навичок). Виявлено, що розвиток фасилітативної компетентності майбутніх соціальних працівників вимагає комплексного психолого-педагогічного підходу.