Психологія та соціальна робота

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА РОЗВИТОК Я-КОНЦЕПЦІЇ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

О. М. Амплєєва — 2024-08-17

У статті розглянуто та проаналізовано особливості розвитку Я-концепції сучасної молоді під впливом соціальних мереж. Зазначено, що соціальні мережі несуть у собі як позитивний, так і негативний вплив на всі аспекти життя молоді. З одного боку, вони є основним засобом комунікації із друзями, близькими та знайомими людьми, сприяють розвитку соціальних нави- чок і забезпечують можливості для самовираження та власного розвитку, виступають джере- лом інформації, починаючи з орієнтування в політичних новинах і закінчуючи модними трен- дами. Але, з іншого боку, соціальні мережі негативно впливають на фізичне та психологічне здоров’я молоді. Значну увагу варто звернути саме на психологічне здоров’я, адже від постійного перегляду публікацій у соціальних мережах насамперед страждає самооцінка, а разом із нею й інші сфери психологічного благополуччя. Також соціальні мережі можуть призводити до залежності, порушень у взаєминах з іншими людьми. Безкінечний потік ідеальних фото та відео може спричинити відчуття невдачі або неповноцінності порівняно з іншими. Важливо сприймати контент на платформі здоровою дозою та пам’ятати, що життя не відображається цілковито через фільтр соціальних мереж, вміти використовувати їх із розумінням і не занадто поглиблюватися в цей віртуальний світ, забуваючи про реальність. У статті визначено поняття та структуру Я-концепції особистості. Проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу соціальних мереж на розвиток Я-концепції сучасної молоді та запропоновано рекомендації щодо зниження їхнього деструктивного впливу на розвиток Я-концепції сучасної молоді.

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ АГРЕСІЇ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Т. М. Архипова — 2024-08-17

У статті висвітлено результати дослідження психологічних причин агресії підлітків стар- шого шкільного віку в умовах війни. У дослідженні взято групу підлітків 9–10 класів міста Подільська. Загальну вибірку даного дослідження становлять 180 осіб віком від 14 до 16 років. Дослідження проводилося за допомогою таких методик, як: тест А. Баса й А. Дарки, тест К. Леонгарда та Г. Шмішека, методика Ч.Д. Спілбергера в адаптації Ю.Л. Ханіна. Проєктивні методи. Під час констатувального етапу дослідження за допомогою статистичного аналізу доведено, що величина коефіцієнта кореляції у хлопчиків високої сили та статистично значу- щою є між такими параметрами, як: ригідність і педантичність (r = 0,411; p ≤ 0,001); тривож- ність і збудливість (r = 0,437; p ≤ 0,001); фізична агресія та дратівливості (r = 0,43; p ≤ 0,001). Величина коефіцієнта кореляції була середньої сили та статистично значущою між такими параметрами, як: вербальна агресія та ригідність (r = 0,267; p > 0,01); циклотимність (r = 0,293; p > 0,001); демонстративність (r = 0,261; p > 0,01). Величина коефіцієнта кореляції в дівчат була високої сили та статистично значущою між такими параметрами, як: фізична агресія та непряма агресія (r = 0,524; p ≤ 0,001); вербальна агресія та циклотимність (r = 0,461; p ≤ 0,001). Коефіцієнти свідчать про прямий зв’язок між цими параметрами.

СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ РОДИН У ВОЄННИЙ ЧАС

З. П. Бондаренко — 2024-08-17

У статті розглянуто особливості організації волонтерської роботи студентської молоді в умо- вах воєнного часу, зокрема сутність діяльності структурного підрозділу закладу вищої освіти як громадського об’єднання – Центру соціальних ініціатив і волонтерства Дніпровського наці- онального університету імені Олеся Гончара. Мета статті: теоретико-практичне висвітлення сучасних викликів та можливостей розви- тку волонтерської роботи з дітьми внутрішньо переміщених родин в умовах воєнного стану. Питання надання допомоги особам, які постраждали від російської агресії, наразі є актуаль- ними. Науковою новизною є детальне вивчення поняття сутності волонтерської роботи в умовах воєнного стану, здійснення аналізу викликів та можливостей розвитку волонтерства в закладі вищої освіти, розгляд інструментів, які можуть сприяти розвитку волонтерства нині та в майбутньому. Висновки дослідження. В умовах війни, розпочатої російською федерацією проти України 24 лютого 2022 року, значущість волонтерства як суспільно корисного явища суттєво підви- щилася: кількість громадян України, залучених до благодійної та волонтерської діяльності, суттєво зросла і продовжує збільшуватися. У статті проаналізований феномен волонтерства в Україні, пов’язаний саме з початком воєнних дій та нетерпимості громадян до чужого горя й цинічності влади країни-агресорки, яка розв’язала жорстоку війну. Розглянуті форми і методи діяльності волонтерів з дітьми внутрішньо переміщених родин у створеному у м. Дніпро соціально-психологічному центрі (Rehab-Centr), висвітлені благодійні заходи та доброчинні справи студентів-волонтерів. Розглянуті можливості залучення до волонтерської діяльності з дітьми ВПО здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами, використання мож- ливостей діяльності лабораторії інклюзивного навчання факультету психології та спеціальної освіти, забезпечуючи безбар’єрне, толерантне і повноцінне здобуття вищої освіти учасниками процесу.

ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ

О. В. Войтенко — 2024-08-17

Відсутність у науковій літературі загальноприйнятого уявлення про професійне благополуччя особистості спричинила виникнення проблеми методології його дослідження, що свідчить про необхідність теоретичного осмислення накопичених різнорідних даних, їх інтеграції, а також про необхідність пошуку пріоритетних методологічних шляхів вивчення цього феномену. Стаття містить аналіз специфіки психологічних досліджень професійного благополуччя, а також формулювання на основі узагальнення дослідницької практики основних методологічних підходів до наступного розроблення концептуальної моделі дослідження професійного благополуччя особистості. З огляду на те, що особистість – це цілісне утворення зі складною структурою, перспективою подальших наукових пошуків буде розроблення концептуальної моделі професійного благополуччя особистості на основі реалізації принципів системного підходу, що дозволить суттєво розширити розуміння цього феномену.

СОЦІОЕКОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ТА “LIFE MODEL OF SOCIAL WORK PRACTICE” У ПРАКТИЧНІЙ СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ У СФЕРІ ПАЛІАТИВНОЇ ТА ХОСПІСНОЇ ДОПОМОГИ

О. О. Вольф — 2024-08-17

У статті встановлено, що одним із важливих підходів у соціальній роботі є соціально-екологічний підхід. Його основними принципом є сприйняття людей і їхнього оточення як взаємопов’язаних систем у межах їхніх конкретних культурних та історичних контекстів. У рамках цього підходу фахівці із соціальної роботи зі Сполучених Штатів Америки К.Б. Жермен і A. Гіттерман у 1980-х роках розробили “Life Model of Social Work Practice”, як практичний інструмент для застосування в соціальній роботі. Однією зі сфер діяльності фахівців із соціальної роботи може бути паліативна та хоспісна допомога – комплексна підтримка тяжкохворих і членів їхніх родин. Досліджено можливості використання “Life Model of Social Work Practice” у соціальній роботі у сфері паліативної та хоспісної допомоги в Україні. Встановлено, що поточна нормативно-правова база в Україні загалом відповідає соціально-екологічному підходу, зокрема принципам “Life Model”. Етапи соціальної роботи, відповідно до “Life Model”, здебільшого відповідають процедурам, передбаченим чинною нормативно-правовою базою в Україні. У зв’язку з високою соціальною актуальністю паліативної та хоспісної допомоги важливо вивчати сучасні теорії та підходи, які прямо впливають на розвиток допомоги цій групі клієнтів.

ІМПЛІЦИТНІ ТЕОРІЇ ІНТЕЛЕКТУ Й ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРОБЛЕМНЕ ПОЛЕ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Т. О. Гальцева — 2024-08-17

Статтю присвячено теоретичному огляду імпліцитних теорій інтелекту й особистості в сучасній психології. Висвітлено спроби розкрити зміст імпліцитних теорій через концепції та знання, необхідні для орієнтації у світі. Так, у філософії ці знання визначаються як народна психологія – сукупність принципів, які допомагають людям розуміти, передбачати та пояснювати поведінку інших. У психологічній науці ці знання аналізуються крізь призму імпліцитних теорій, які є неусвідомленими або прихованими знаннями, що формуються на основі досвіду та соціального контексту. Наведено широке коло досліджень, які демонструють, що у психологічній літературі використовуються різні терміни для опису особистих теорій бачення та сприйняття світу, що ускладнює визначення точного значення поняття «імпліцитна теорія». У статті обґрунтовується положення про те, що імпліцитна теорія є системою індивідуальних і суб’єктивних переконань людини про власний інтелект і особистість, які можуть бути як стабільними, так і динамічними, залежно від підходу. Огляд теоретичних досліджень допомагає краще розуміти природу імпліцитних теорій і їхній вплив на психологічне благополуччя особистості.

ФАБІНГ ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА ЕМОЦІЙНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ПІДЛІТКІВ І ЮНАКІВ

Ю. С. Ганган — 2024-08-17

У сучасну епоху цифрових технологій смартфони стали невід’ємною складовою частиною повсякденного життя, особливо серед молодого покоління. Водночас зросла проблема надмірного використання мобільних пристроїв, що спричиняє появу нових видів нехімічних залежностей, як-от фабінг, що проявляється в надмірному використанні смартфонів під час реального спілкування. Метою роботи було дослідження емоційного компонента фабінгу серед підлітків і юнаків. Методи дослідження: бібліографічний (аналіз, систематизація теоретичних даних і літературних джерел), історичний (дослідження виникнення, формування та розвитку поняття). У роботі виокремлено чотири психодинамічні теорії. Теорія Хайнца Когута, де проведено паралель між хімічною та нехімічною залежністю (залежність від наркотиків і смартфонів) як способами задоволення емоційного голоду та компенсації психологічних дефіцитів, що виникають через травматичний досвід або недоліки в розвитку особистості. Теорія «перехідного об’єкта» Д. Віннікота, у якій описано перехідний об’єкт як символічний предмет або дію, які допомагають дитині перейти від відчуття відокремленості до самостійності. Теорія «цифрової пуповини» К. Рібак, у якій відображається тісний зв’язок між дитиною, її мобільним телефоном і батьками через технологічний засіб, що символізує зв’язок між ними. Теорія менталізації П. Фонагі, що підкреслює важливість зорового контакту для нормального розвитку особистості, відзначає, що технології можуть перешкоджати цьому, розділяти нас і зменшувати можливість розвивати емпатію та соціальні навички. Ці теорії представляють різні підходи до розуміння психологічних аспектів залежності від технологій і спілкування в сучасному суспільстві. Вони надають унікальні перспективи та розкривають нові погляди на проблему, сприяють глибшому розумінню впливу цифрових технологій на наші взаємини та психічне здоров’я.

ПРОЯВИ ОБРАЗИ ТА КОНКУРЕНТНОЇ ВІКТИМНОСТІ У ПЛОЩИНІ МІЖГРУПОВИХ КОНФЛІКТІВ

С. О. Гарькавець — 2024-08-17

Стаття присвячена розгляду проблеми проявів образи у представників різних соціальних груп, які в конфліктній взаємодії використовують інструменти конкурентної віктимності для виправдовування власних деструктивних дій. Зазначається, що образа виступає емоційною реакцією індивідів, негативним емоційним міксом у ставленні до інших, які нібито зачіпають їхню самооцінку, статус або роль. Образа завжди супроводжує суб’єктивне розуміння справедливого, що зумовлює особливі поведінкові прояви або стратегії поведінки ображених у конфліктних ситуаціях. З’ясовано, що образа виникає з різною амплітудою прояву, коли індивідів кривдять, обманюють, піддають несправедливим звинуваченням, або дії інших не відповідають їхнім очікуванням. Це зумовлює появу не тільки сукупності негативних емоційних реакцій, що уособлюють образу, а й продукування такого феномену, як конкурентна віктимність. Визначено, що конкурентна віктимність виникає з того, що суб’єкти конфлікту усвідомлюють себе жертвами протистояння, а ті втрати, що вони несуть унаслідок його загострення, артикулюються як особливі, які неможливо порівняти із втратами опонентів. Конкурентна віктимність описує зусилля суб’єктів конфлікту, які вони спрямовують на виправдання власних жорстких дій або поводження, оскільки вони вважають, що їх більше образили, вони більше страждають у конфлікті, ніж протилежна сторона. Зазначено, що образа посилює амплітуду проявів конкурентної віктимності суб’єктів конфліктної взаємодії, що значно перешкоджає її подоланню, а в окремих випадках може підвищувати ескалацію конфлікту між ними, що унеможливлює досягнення примирення та дарування прощення.

КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА В КОНТЕКСТІ РОБОТИ З МІГРАНТАМИ: ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА КАНАДІ

М. В. Жінчин — 2024-08-17

Стаття присвячена дослідженню сутності поняття комунікативної компетентності, осо- бливостей її формування під час підготовки фахівців соціальної роботи та значенню в роботі соціального працівника. Розглянуто теоретичні питання комунікативної компетентності як основи ефективної та якісної роботи соціального працівника із клієнтами загалом і мігрантами зокрема. Висвітлено погляди сучасних науковців щодо важливості комунікативної компетентності у сфері соціальної роботи. Проаналізовано ситуацію з міграцією українців унаслідок війни та з’ясовано, яку допомогу та підтримку від державних установ і громадських і благодійних організацій можуть отримати мігранти в Україні та Канаді на прикладі міста Львова та міста Торонто. Визначено, що комунікація є основним інструментом для з’ясування потреб і проблем людей і надання їм допомоги. Розглянуто та проаналізовано два навчальні курси, в українському та канадському університетах, вивчення яких сприяє формуванню комунікативної компетентності у процесі професійної підготовки студентів – майбутніх соціальних працівників; відзначено деякі спільні та відмінні риси.

ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ

С. М. Забаровська — 2024-08-17

У статті висвітлюється трактування поняття «психологічне благополуччя особистості» згідно з гедоністичним, евдемоністичним та інтегративним підходами. Розглядаються теорії психологічного благополуччя Н. Бредбурна, Е. Дінера, А.С. Ватермана, М. Аргайла, К. Кіза, М. Ягоди, М. Селігмана. Подається власне визначення цього психологічного поняття. Акцентується роль зовнішніх та індивідних чинників психологічного добробуту людини, що можна позначити узагальнювальним терміном «якість життя». Зауважується значення особистісних чинників психологічного благополуччя, як-от особистісне ставлення й емоційна компетентність. Наводяться результати емпіричного дослідження психологічного благополуччя та суб’єктивної оцінки якості життя українців в умовах повномасштабної війни. З’ясовуються рівень і якість кореляційного зв’язку цих показників з таким особистісним чинником, як емоційна компетентність особистості. Робиться висновок про те, що чим емоційно компетентніша людина, тим вищий рівень її психологічного благополуччя та задоволеності життям.

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖІНКИ-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ

Я. В. Кайманова — 2024-08-17

Зміни, що відбулися останнім часом у соціально-економічній, внутрішньо та зовнішньополітичній сферах країни, визначили необхідність переозброєння та вдосконалення бойової діяльності війська за всіма напрямами. У сучасних збройних силах світу все частіше можна зустріти жінок-військовослужбовців, які виконують важливі функції й обіймають ключові позиції. Жінки в армії стикаються з особливими викликами й умовами, які впливають на їхню індивідуально-психологічну адаптацію та поведінку. Розвиток громадянського суспільства вимагає максимальної участі всіх у процесі суспільних реформ, однак традиційні ґендерні стереотипи домінують і структурно виправдовують ґендерну соціальну нерівність, у результаті чого потенціал більшості жінок залишається невикористаним і донині. У статті досліджено індивідуально-психологічні особливості жінок-військовослужбовців, зокрема їхні психологічні характеристики, адаптаційні стратегії та виклики, з якими вони стикаються.

ПОРУШЕННЯ НАСТРОЮ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОСТКОВІДНИМ СИНДРОМОМ

Н. В. Кантарьова — 2024-08-17

Стаття присвячена вивченню проблеми порушення настрою в пацієнтів із постковідним синдромом. Порушення нервової системи, що розвинулися під час COVID-19, не минають безслідно, можуть тривати невизначено довгий час, що зумовлено структурними змінами головного мозку, які виникають унаслідок вірусу SARS-CoV-2. Постковідний синдром виявляється більш ніж у 30% пацієнтів, які перенесли COVID-19. Серед основних наслідків COVID-19 розглядають проблеми психічного здоров’я. Мета статті – проаналізувати й емпірично дослідити порушення настрою, що асоційовані з постковідним синдромом, на підставі аналізу доступних наукових джерел і власних даних. За даними результатів емпіричного дослідження визначено, що пацієнти з постковідним синдромом мали схильність до депресивних переживань, а також до різних психічних і психологічних порушень як у процесі лікування, так і протягом тривалого часу після гострої фази хвороби. Встановлено, що середній і високий рівні тривоги також більш характерні для жінок. Соціальна активність в осіб із постковідним синдромом збережена. Зворотний кореляційний зв’язок визначається зі ступенем тривожності та рівнем депресії, а прямий – з показником життєвої активності. Наприкінці статті зроблено висновки та надано рекомендації для запобігання появі порушень настрою в цієї категорії пацієнтів.

РОЛЬ СПІЛЬНОТ ТА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ВИКОНАННІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ ТИМЧАСОВО ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

І. С. Клименко — 2024-08-17

Унаслідок війни між Росією й Україною внутрішньо переміщені особи (ВПО) стикаються зі значним психологічним напруженням і травматичними подіями через втрату своїх домівок і страх за власну безпеку. Забезпечення ефективної психологічної підтримки внутрішньо переміщених осіб набуває великого значення для збереження їхнього психічного здоров’я та полегшення процесу відновлення [2; 5]. Спільноти та громадські організації все більше стають ключовими учасниками гуманітарних дій, допомагають урядовим структурам у розробленні та виконанні програм допомоги. Розуміння їхньої ролі в наданні медико-психологічної допомоги може сприяти покращенню ефективності цих програм. Також спільноти та громадські організації часто мають ближчий доступ до потерпілих осіб і можуть надати більш індивідуалізовану, культурну та доступну допомогу, ніж урядові структури. Розуміння їхньої ролі дозволить оптимізувати систему підтримки для внутрішньо переміщених осіб. У статті висвітлено дослідження взаємодії між громадськими організаціями, спільнотами й урядовими структурами, їхній вплив на ефективність і доступність програми медико-психологічної допомоги для внутрішньо переміщених осіб. Результати дослідження підтвердили, що розроблена модель медико-психологічної допомоги для тимчасово внутрішньо переміщених осіб була створена з урахуванням їхніх основних потреб і характеристик психологічного стану, спричинених війною та переміщенням. У цю модель входять такі складові частини: профілактика медичних проблем, медико-психологічна реабілітація, формування позитивного ставлення до постраждалих у суспільстві, організація спеціального середовища для спілкування через спільноти та громадські організації, проведення психокорекційної роботи, оцінювання результатів і потенційна корекція. Окрім того, активна участь спільнот і громадських організацій у виконанні та реалізації цієї програми виявилася ключовою у формуванні сприятливого середовища для соціальної адаптації й інтеграції внутрішньо переміщених унаслідок війни осіб в Україні.

ЕКСПЕРТНЕ ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СОЦІАЛЬНОГО МЕНЕДЖЕРА ЩОДО МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ

В. В. Корнещук — 2024-08-17

Унаслідок військової агресії з боку Російської Федерації, яка триває вже понад два роки, постійно та суттєво збільшується кількість українців, які потребують негайної соціальної допомоги з боку держави. Багаторазове збільшення таких осіб призводить до значущого збільшення фізичного та морального навантаження на працівників соціальних організацій і служб, які цю допомогу здійснюють. Якісне надання соціальних послуг водночас великій кількості клієнтів соціальної роботи, яка постійно зростає, потребує, у свою чергу, ефективного управліннясистемою соціальної роботи в Україні. Також маємо констатувати, що менеджмент вітчизняної соціальної роботи потерпає від нестачі кваліфікованих управлінців, які мають професійну освіту та підготовлені до менеджменту в соціальній сфері. Така суперечність зумовлює актуальність проблеми підготовки кваліфікованих соціальних менеджерів, здатних до грамотної реалізації кадрової політики держави, до управління персоналом соціальних служб, особливо в умовах військових дій на території України, а також у повоєнний період. Маємо також підкреслити, що останнім часом соціальна робота в Україні відбувається в умовах постійної небезпеки як удень, так і вночі; подекуди триває цілодобово; проводиться не тільки у спеціально обладнаних для цього приміщеннях, але й у бомбосховищах або навіть на вулицях. Такі умови потребують від фахівців із соціальної роботи неабиякої психологічної змобілізованості, фізичної витривалості та висувають проблему мотивування персоналу соціальних служб, яке є невід’ємною складовою частиною управління персоналом. Проведене дослідження спрямовано на визначення професійних компетентностей соціальних менеджерів, необхідних для ефективного мотивування трудової діяльності персоналу соціальних служб, та їх ранжування. Визначення професійних компетентностей соціального менеджера щодо мотивування персоналу соціальної служби та їх ранжування відбувається вперше і зумовлює наукову теоретичну новизну дослідження. Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані відомості можуть бути використані для професійної підготовки майбутніх керівників для соціальної сфери, зокрема для розроблення освітніх компонентів для освітньо-професійних програм підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 231 – Соціальна робота, а також для підвищення кваліфікації управлінців, які вже працюють.

ТЕХНОЛОГІЯ АРТТЕРАПІЇ В СОЦІАЛЬНІЙ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ЧИСЛА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ У КОНТЕКСТІ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

О. О. Котенко — 2024-08-17

Стаття присвячена дослідженню фінансово-правових і змістовних особливостей упровадження елементів арттерапії в наданні соціальної послуги соціальної адаптації цільовій групі дітей із числа внутрішньо переміщених осіб. У роботі була розглянута нормативна база, яка формує стандарти роботи з дітьми загалом, а також дітьми із числа внутрішньо переміщених осіб зокрема. Досліджені підходи до розуміння сутності соціальної терапії, її педагогічного аспекту, а також передумови для застосування арттерапевтичних вправ у їх контексті. Сформульовані висновки були підкріплені практичними результатами проведених арттерапевтичних занять із дітьми із числа внутрішньо переміщених осіб у закладі дошкільної освіти Сумської області, продемонстровано особливості застосування арттерапевтичних вправ для пришвидшення процесу їхньої соціальної адаптації. Отримана позитивна оцінка від фахівців закладу та високі результати не лише дають підстави вважати, що арттерапевтичні заняття мають широкий потенціал під час роботи з даною цільовою групою, але і надають можливості їх упровадження для надання соціальної послуги соціальної адаптації іншим цільовим групам, як-от безробітні люди, люди пенсійного віку, люди, що страждають від професійного вигорання, люди з інвалідністю. Були схарактеризовані синхронний і асинхронний підходи, а також індивідуальна форма та типові тематичні тренінгові програми, які можуть сформувати основу для вдосконалення наявних підходів до надання послуги соціальної адаптації. Окрему увагу приділено розгляду ролі та перспектив арттерапії в контексті цілей сталого розвитку. Розглянуто можливість удосконалення розроблених у межах дослідження арттерапевтичних вправ шляхом формулювання завдань, які не лише сприяють соціальній адаптації дітей із числа внутрішньо переміщених осіб, але і стимулюють їх вирішувати повсякденні проблеми з огляду на цілі сталого розвитку. Зазначено, що такі вправи можуть бути пристосованими для роботи з іншими віковими групами: підлітків, молоді, людей середнього та похилого віку, що буде слугувати додатковим освітнім цілям у соціальній роботі із цими цільовими групами. На основі цього був зроблений висновок про доцільність застосування комбінаторного підходу до формування типових тематичних тренінгових програм. Окрім того, окреслені перспективи підвищення доступності соціальної послуги сольної адаптації отримувачам шляхом подальшого розвитку функціоналу порталу надання державних послуг «Дія» (асинхронні тренінгові можливості) та створення на базах закладів вищої освіти сертифікатних програм для підготовки тренерів (синхронні можливості).

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ВИМУШЕНО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ

В. В. Кузьмін — 2024-08-17

У статті проведено аналіз поточної ситуації щодо соціальної адаптації вимушено переміщених осіб (ВПО) в Україні під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Зокрема, особливу увагу було звернено на розбіжності у рівні адаптації вимушено переміщених осіб із різних регіонів України, що вказує на необхідність урахування географічно-культурного чинника під час проєктування програм соціальної адаптації вимушено переміщених осіб в Україні. З урахуванням зарубіжного досвіду, зокрема адаптації сирійських біженців у країнах Європейського Союзу, запропоновано використання кластерного підходу, а також моделі п’ятиланкової спіралі (Penta helix).

РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ: ОСНОВНІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ, СУТНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

О. А. Мельник — 2024-08-17

У статті розглянуто та проаналізовано еволюційний екскурс до питання становлення та розвитку феномену резильєнтності, розглянуто основні теоретичні погляди й описано основні етапи формування та розвитку концепції резильєнтності у процесі розвитку науки та методології, зазначено передумови та джерела походження терміна у психології. Під час проведення аналізу наявних наукових досліджень закордонних і українських науковців було описано п’ять основних етапів розвитку поняття резильєнтності. Описовий етап пов’язаний з визначенням рис і властивостей особистості, яка успішно подолала важкі життєві обставини, другий етап – етап дослідження процесу взаємодії чинників ризику з факторами захисту, третій етап пов’язано з вивченням вродженості рис і здібностей, четвертий етап – дослідження можливостей набуття навичок, умінь, як ресурсів, які у процесі життя допомагають особистості позитивно взаємодіяти із чинниками ризику, та п’ятий, сучасний, етап – пошук дієвих інструментів і психотехнологій формування та розвитку резильєнтної особистості з подальшим посттравматичним зростанням. Наведено визначення поняття резильєнтності різними авторами, приділено увагу розмаїттю поглядів і термінів-аналогів, які використовуються щодо феномену. Надано власне визначення поняття та запропоновано процес пошуку засобів і механізмів розвитку резильєнтності розглядати як перспективу для подальших досліджень.

ОСОБЛИВОСТІ ПОСТТРАВМАТИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ШКОЛЯРІВ З МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Ю. В. Немерюк — 2024-08-17

Воєнні події в Україні спричиняють психічну травматизацію дітей. Тяжче за всіх психотравму проживають діти з особливими освітніми потребами – рівень їхніх адаптивних можливостей нижчий, копінгстратегії – недосконалі, реакції на травмівну подію є реактивними та мають свою специфіку, зокрема й зумовлену наявним порушенням. Дослідження змін на всіх рівнях функціонування дитини внаслідок психотравми, урахування наявного порушення поряд із розумінням можливостей наявного інструментарію для діагностики посттравматичного стресового розладу в дітей з мовленнєвими порушенням є важливими для надання якісної психологічної допомоги травмованим дітям. Проте питанню діагностики дітей, у яких порушення мовлення пов’язане з пережитою травмівною подією внаслідок воєнних дій в Україні в умовах воєнного конфлікту, що триває, є малодослідженим. У статті наведено дані щодо змін в емоційній, поведінковій, когнітивній сферах функціонування дитини з мовленнєвими порушеннями внаслідок участі (безпосередньої чи опосередкованої) у воєнних подіях. Відзначено необхідність застосовування в діагностиці дитини на предмет посттравматичного стресового розладу інструментів, які враховують наявне порушення. Дієвими методами для діагностики дітей з мовленнєвими порушеннями внаслідок психотравми є проєктивні малюнки, піскотерапія. Інші методи можна використовувати для діагностики, якщо дитина готова вербально співпрацювати з фахівцем.

ЮРИДИЧНІ І ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АДАПТАЦІЇ (УКРАЇНСЬКОГО) СУСПІЛЬСТВА ДО УМОВ ПІСЛЯВОЄННОГО ЖИТТЯ

С. А. Петреченко — 2024-08-17

У науковій статті визначені юридичні та психологічні аспекти адаптації українського суспільства до умов післявоєнного життя. Охарактеризовано юридичні аспекти, до яких належать законодавчі зміни, що стосуються відшкодування збитків, соціального захисту та прав людини в умовах післявоєнного відновлення. Визначено психологічні аспекти, які охоплюють процеси тривоги, стресу та травми, а також механізми психологічної реабілітації та підтримки для постраждалих осіб і суспільства. Детально розглянуто завдання, мету та важливість юридичної та психологічної адаптації українського суспільства до післявоєнної ситуації. Запропоновано план тренінгів з юридичних і психологічних аспектів адаптації українського суспільства до умов післявоєнного життя на тримісячний період. За результатами наукового дослідження визначено, що війна має серйозні наслідки для суспільства та людей, їх розв’язання потребує врахування як психологічних, так і юридичних аспектів, які мають взаємодоповнюватися та сприяти створенню умов для покращення якості життя населення та відновлення соціальної гармонії в післявоєнний період.

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ПРАВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАДОВОЛЕНОСТІ НЕЮ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ КАР’ЄРИ

В. В. Петрушенко — 2024-08-17

Стаття присвячена дослідженню мотиваційно-ціннісного ставлення правників до своєї професійної діяльності та суб’єктивної задоволеності нею на різних етапах кар’єрного зростання. Емпірично підтверджено, що на початкових етапах кар’єрного розвитку це ставлення не є досить сформованим. З досвідом і професійним зростанням це ставлення змінюється та покращується. Після проведення аналізу цих результатів можна зробити висновок про полімотивацію діяльності правника, яка зумовлена різними мотивами, що поступово ієрархізуються й утворюють систему мотивації до професійної діяльності.

ЛІДЕРСТВО І МОТИВАЦІЯ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Ю. В. Піддубна — 2024-08-17

Стаття присвячена актуальній проблемі дослідження лідерства і мотивації в Україні в умовах воєнного стану. Конкретизовано, що не тільки органи влади, але й бізнесові структури та підприємці виявились психологічно не готовими до функціонування в умовах воєнного стану, незважаючи на те, що війна триває із 2014 року. Систематизовано, що психологічна неготовність керівників призвела до цілковитого чи часткового припинення їхнього функціонування, значного відтоку фахівців. Визначено, що поряд з економічними наслідками впливу війни та значними фінансовими ризиками активізувались психологічні аспекти функціонування бізнесу в Україні. Водночас нами відзначено позитивний вплив війни на підприємницьку діяльність, що полягає в підвищенні відповідальності, мотивації, самореалізації через відкриття власної справи. Обґрунтовано, що, незважаючи на активну підтримку підприємницької діяльності з боку держави та низки світових організацій, натепер не існує єдиної моделі виходу із кризового стану та мінімізації наслідків впливу війни на підприємницьку діяльність.

ЕМОЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

А. П. Рибко — 2024-08-17

На основі теоретичного аналізу сучасної наукової психологічної літератури із проблеми емоційної компетентності уточнено сутність поняття «емоційна компетентність особистості», визначено вимоги, які висуває суспільство до здійснення професійної діяльності всоціономічній сфері. У статті наводяться новітні досягнення в галузі нейронаук, зокрема й дослідження, пов’язані з особливостями емоцій, розуму та функціонуванням мозку, що сприяють розвитку теорії емоцій. Це, у свою чергу, дозволяє глибше вивчати когнітивні процеси та механізми мозку, водночас розкривати нові аспекти людської емоційності. Сучасні вчені стверджують, що емоції формуються завдяки складній взаємодії різних систем усього мозку, що цей процес може змінюватися під впливом навчання та життєвого досвіду людини протягом усього її життя. Мета статті полягає у вивченні проблеми емоційної компетентності як феномену сучасної психології. Розглядаються основні аспекти проблеми емоційної компетентності й емоційного інтелекту як чинники успішності, підвищення продуктивності, покращення якості життя та функціонування в суспільстві. Емоційна компетентність визначається як здатність усвідомлювати свої емоції й емоційні стани інших людей. Рівень цієї компетентності може бути показником якості емоційного життя. Вона включає вміння, необхідні для адекватної реакції на різні ситуації на основі всебічного аналізу інформації. Емоційна компетентність збагачує особистий досвід, сприяє швидкому аналізу складних емоційних ситуацій і є ключовим чинником успіху в різних галузях життєдіяльності. Майбутні наукові дослідження в галузі емоційної компетенції можуть привести до вироблення нових методів і стратегій для формування та покращення емоційної сфери особистості, зокрема й управління емоціями. Отримані результати можуть виявити важливі аспекти, які можна використовувати під час створення ефективних програм психологічної підготовки працівників у різних галузях діяльності. Це, своєю чергою, може сприяти підвищенню професійної компетентності фахівців.

ГРУПИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УМОВАХ ВІЙНИ

А. О. Руднєва — 2024-08-17

У статті розглядається роль груп соціально-психологічної підтримки як важливого інструменту соціальної роботи в умовах війни. Розглядаються основні функції та завдання таких груп, а також їхній вплив на психологічний стан учасників, які постраждали від військових дій. Аналізуються методики та практики, що використовуються для забезпечення ефективної підтримки та реабілітації постраждалих. Окрема увага приділяється методикам організації та проведення групових зустрічей, впливу соціально-психологічної підтримки на психоемоційний стан учасників та відновлення їхніх соціальних функцій. Наведені приклади успішних практик і рекомендації для соціальних працівників, які працюють в умовах кризи. Стаття підкреслює значущість інтегрованого підходу, який поєднує психологічну допомогу із соціальною підтримкою, що є необхідним для ефективної реабілітації постраждалих від війни. Авторки наголошують на необхідності подальшого розвитку та підтримки цих груп для забезпечення ефективної соціальної роботи під час війни й у повоєнний період.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ІНЖЕНЕРНОГО ФАХУ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

І. В. Сергєєва — 2024-08-17

У статті представлено результати емпіричного дослідження важливої для психолого-педагогічної науки проблеми – особливостей психічних станів здобувачів освіти в умовах дистанційного навчання на прикладі студентів інженерного фаху. Теоретично проаналізовано, що як позитивні, так і негативні психічні стани мають безпосередній вплив на успішність, навчальні досягнення та результати в конкретних видах діяльності студентів, формування їхніх професійних компетентностей, рис особистості. За результатами емпіричного дослідження показано, що під час навчання студентська молодь переживає різні психічні стани, які відрізняються ступенем вираженості, складом, особливостями зв’язків один з одним. Так, у більшості опитаних здобувачів встановлено середній рівень тривожності, агресії та ригідності; у частини юнаків і дівчат – високий рівень агресії, тривожності та ригідності. З’ясовано, що суттєва частина студентів проявляє ознаки втоми від умов дистанційної форми реалізації освітнього процесу, підвищений рівень роздратування, зниження результативності навчання, відсутність бажання займатися іншими видами діяльності, що відповідає слабкому та помірному ступеню вираження астенії. За результатами кореляційного аналізу встановлено негативні кореляційні зв’язки між психічними станами здобувачів освіти та їхніми індивідуально-психологічними властивостями і компонентами емоційного інтелекту.

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА

Я. О. Співак — 2024-08-17

У статті висвітлено сучасні погляди на природу проблем дітей з розладами аутистичного спектра. Зазначено, що в Україні, як і в усьому світі, з року в рік збільшується кількість дітей з розладами аутистичного спектра. Автором наведено характеристики розвитку дитини з розладами аутистичного спектра. Охарактеризовано особливості аутистичного спектра, які спричинюють порушення у спілкуванні, соціальній взаємодії, поведінці дитини, що ускладнює її процес інтеграції в суспільство. Розкрито й обґрунтовано зміст інноваційних технологій у роботі з дітьми з розладами аутистичного спектра на основі вітчизняних і закордонних практик. Наголошено на тому, що під час роботи з дітьми з аутизмом необхідно враховувати їхні особливості сприйняття та сенсорної роботи. Зроблено висновок, що використання системи технологій у роботі з дітьми з розладами аутистичного спектра мають технології, у яких основною метою є розвиток мовлення дитини. Констатовано, що всі технології необхідно використовувати в єдиній системі.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТУЇЦІЇ У ПРОЦЕСІ УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ

Н. О. Теліпко — 2024-08-17

У статті наведено результати теоретичного дослідження психологічного аспекту вивчення інтуїції у процесі ухвалення рішень. Вивчається взаємозв’язок між різними аспектами інтуїції й іншими поняттями, як-от суб’єктивна й об’єктивна істина, почуття та факт, інтуїція та раціональна логіка, свідоме та несвідоме, а також між інтуїцією та реальністю. Учені розглядають різні можливості використання інтуїції, зокрема її як засіб пізнання, зв’язок з інтелектом, вплив усвідомленого та неусвідомленого досвіду, роль у творчій діяльності й у процесі ухвалення рішень. Проте дослідники висловлюють занепокоєння щодо хибних уявлень і можливих спотворень в інтерпретуванні психічних реакцій, власних почуттів, емоцій і вчинків. Мета статті полягає у вивченні психологічних особливостей проблеми інтуїції у процесі ухвалення рішень. Дослідження психологічного аспекту інтуїції у процесі ухвалення рішень може пролити світло на важливі моменти, які можуть стати основою для розроблення нових методів вирішення проблем з використанням інтуїтивного мислення, інтуїтивної діяльності, особливо корисних у контексті науки, творчості, бізнесу й управління. У сфері бізнес-діяльності й управління часто постає необхідність швидкого ухвалення рішень в умовах невизначеності та непередбачуваності. Водночас використання інтуїції може стати ключовим аспектом в ухваленні таких рішень, що наголошує на важливості розуміння її ролі для успішного функціонування як окремих фахівців, так і всієї організації. Лідери та менеджери часто вдаються до використання інтуїції під час ухвалення стратегічних і тактичних рішень. Розуміння механізмів функціонування інтуїції та методів її розвитку може сприяти підвищенню їхньої ефективності в лідерстві над підлеглими й управлінні компанією загалом. Подальше психологічне дослідження інтуїції у процесі ухвалення рішень може розкрити важливі аспекти, які можна використовувати для розроблення ефективних стратегій психологічної підготовки персоналу в різних сферах діяльності. Це, у свою чергу, може сприяти покращенню професійних результатів фахівців та загальної продуктивності організації.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ ПЕРЕДАЧІ ТРАНСГЕНЕРАЦІЙНОГО ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД

О. О. Терещенко — 2024-08-17

У статті розглянуто сучасні підходи до визначення трансгенераційної травми та проаналізовано теоретико-методологічні моделі передачі трансгенераційного травматичного досвіду другому та наступним поколінням. Перші дослідження, присвячені впливу подій Другої світової війни на наступні покоління, розпочалися наприкінці 60-х років, більш масштабно тема розроблялася після 90-х років, коли було остаточно доведено, що нащадки людей, які пережили масовий чи індивідуальний травматичний досвід, можуть відчувати його наслідки в сьогоденні. Розуміння шляхів передачі трансгенераційного досвіду є важливим складником упровадження нових моделей психологічної допомоги всім, хто її потребує, зокрема постраждалим від військових дій, які відбуваються в України. Також стаття акцентує увагу на важливості подальшого вивчення цієї проблеми та необхідності адаптації існуючих моделей до сучасних умов.

ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЯК ПРЕДИКТОР ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ

Т. П. Чернявська — 2024-08-17

У статті наведено результати теоретичного дослідження проблеми емоційного благопо- луччя як предиктора успішності професійної діяльності. Показано, що емоційний інтелект, стресостійкість і життєстійкість та психосоціальні аспекти – це ключові чинники, які сприя- ють покращенню психологічного благополуччя людини і, у свою чергу, її успішності в роботі, у професійній діяльності. Мета статті полягає в дослідженні проблеми психологічного благополуччя як предиктора професійної успішності. Дослідження цієї проблеми може висвітлити ключові аспекти, які допоможуть розробити ефективні підходи до формування та розвитку емоційного інтелекту, стресостійкості, життєстійкості, ефективної психосоціальної взаємодії та підвищення загальної задоволеності працівників своєю роботою, що може позитивно вплинути на професійні досягнення, результативність і ефективність організації загалом. На підставі вищевикладеного матеріалу робимо висновок, що психологічне благополуччя має значний вплив на багато аспектів професійної діяльності людини. Результати дослідження дозволяють виявити ключові механізми, що лежать в основі професійної успішності.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ФАХІВЦІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ

О. Є. Шульженко — 2024-08-17

У статті подані результати теоретико-методологічного аналізу досліджень професійної самосвідомості фахівців (корекційних педагогів, логопедів, психологів, ортопедагогів, спеціальних (практичних) психологів, вихователів спеціальної освіти). Базовим науковим підґрунтям визначено дослідження сучасних українських учених, які приділили увагу питанням ролі та значення професійної самосвідомості педагогів і майбутніх фахівців, що здобувають вищу освіту в університетах і відчувають психологічний дисонанс під час педагогічної роботи. Визначено взаємозалежність між психологічною готовністю фахівця та рівнем розвитку його професійної самосвідомості. Визначено теоретичну модель психологічної готовності, яка є пусковим механізмом усвідомлення педагогами якості власних професійних дій і складається з таких компонентів: особистісного, операційного, функціонального, оціночного регуляторного. Інші психологічні школи пропонують у процесі педагогічної діяльності здійснювати самооцінку, самокорекцію, самовизначення, інтелектуальні зусилля, вольові операції, визначати свій психічний стан у форматі Я-концепції, що включає усвідомлення своїх цілей, оцінку реальних умов, визначення найбільш вірогідних способів самореєстрації труднощів, прогнозування досягнення результату та способів його поліпшення. З’ясовано, що в літературі залишається наукова дискусія щодо впливу структурованої логічно представленої тенденції самосвідомості педагога на поліпшення (інваріант) своїх професійних якостей (здатність відбирати зміст навчання, виховання та розвитку дитини, формування мотивації учнів до отримання найкращого результату; розроблення та впровадження інноваційних технологій, проведення експериментальних занять, гнучке перетворення ментальних моделей комунікації у стосунках між дітьми та професійних викликів, які штовхають (стимулюють) педагога змінювати власні професійні доробки та прийоми педагогічного впливу (мотивація, самоаналіз, самовизначення, саморозвиток)). Запропоновано під час корекційно-педагогічної діяльності фахівців з дітьми з особливими освітніми потребами (учнів з інтелектуальними, аутистичними, мовленнєвими, кінестетичними, регуляторними (поведінковими) порушеннями) систематично проводити самоаналіз психологічних труднощів, які виникають під час взаємодії з дітьми різних нозологічних груп. Виявлено психологічні механізми невідповідності знань фахівців про клініко-психологічні особливості їхньої поведінки та регуляції внутрішнім тривожним переживанням фахівців спеціальної й інклюзивної освіти. Запропоновано стратегії опрацювання корекційними педагогами системи самостійного розвитку самосвідомості.