Психологія та соціальна робота

СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ: ДЕОНТОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ, ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРАВОВИЙ ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СУПРОВІД

2025-08-11T16:41:44+03:00

Соціальна сфера є основою суспільного добробуту, забезпечуючи соціальну справедливість і сталість розвитку. Сучасні глобальні виклики, такі як демографічне старіння, зростання соціальної диференціації, цифровізація, а також війна в Україні, що спричинила руйнування інфраструктури, переміщення населення та дефіцит фінансування, вимагають адаптивної системи організації соціальної сфери. Деонтологічні засади, прогнозування та правовий документальний супровід є ключовими компонентами, що забезпечують етичність, передбачливість і нормативну стабільність соціальних інститутів.Метою дослідження є розробка моделі оптимізації системи організації соціальної сфери. Наукова новизна статті полягає у створенні цілісної моделі оптимізації системи організації соціальної сфери, що поєднує етичні, прогностичні та правові компоненти. Така синергія універсальних етичних кодексів, використання штучного інтелекту в прогнозуванні та цифровізації правового супроводу є ефективною, оскільки забезпечує адаптивність до демографічних, технологічних і кризових змін.Модель оптимізації, інтегруючи деонтологічні засади, прогнозування та правовий супровід, підвищує етичність і адаптивність соціальної сфери, сприяючи соціальній справедливості та сталості.

РЕГУЛЯЦІЯ ЕМОЦІЙ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-08-11T16:41:52+03:00

У статті розглянуто актуальні проблеми впливу емоційного стану на творчі процеси. На основі огляду наукової літератури проводиться аналіз класифікації емоцій та різноманітних методів їх регуляції. У наш час, коли стрес і напруження стали звичними, важливо мати ефективні інструменти для підтримки емоційного балансу та продуктивної діяльності. У цій роботі визначено можливі причини, що блокують творчу енергію, заважаючи почати і завершити необхідну роботу, та методи, які допомагають налаштуватися на творчий процес. Розглянуто можливості поєднання методів медитації, аутотренінгу та візуалізації не тільки для досягнення емоційної стабільності, зниження стресу і покращення самопочуття, а і для налаштування на творчу роботу, підвищення рівня креативності, ефективності творчої діяльності.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНИХ ПРАКТИК У ЦИФРОВІЙ ТРАНСФОРМАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

2025-08-11T16:41:59+03:00

У статті досліджено зарубіжний досвід цифрової трансформації соціальної сфери, розглянуто ключові практики електронного врядування та інструменти надання соціальних послуг в умовах цифровізації. Проаналізовано потенціал застосування таких практик в Україні, окреслено чинники успішної імплементації та ризики. Сформульовано рекомендації щодо подальшого розвитку цифрової інфраструктури в соціальній сфері на основі міжнародного досвіду. Метою даного дослідження є комплексне вивчення особливостей використання зарубіжного досвіду в процесі цифрової трансформації соціальної сфери України, що дозволить визначити напрями подальшого розвитку цифрової трансформації соціальної сфери України на основі міжнародного досвіду. Це сприятиме підвищенню якості життя громадян та забезпеченню інклюзивного соціального розвитку.

ПСИХОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В АДАПТАЦІЇ УКРАЇНЦІВ ПОХИЛОГО ВІКУ ПІД ТИМЧАСОВИМ ЗАХИСТОМ У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

2025-08-11T16:42:22+03:00

Військова агресія російської федерації проти України призвела до втечі від війни багатьох українців. Це спричинило особливі форми міграції наших співгромадян, зокрема, значна частина потрапила під тимчасовий захист у країнах Західної, Центральної та Північної Європи. Їм довелося пристосовуватися до нових умов життя в короткі терміни і в незнайомих умовах. Особливо складною така адаптація стала для людей похилого віку, для яких зміни звичного способу й умов життя є суттєвим викликом. Сучасна соціальна робота застосовує підхід, сконцентрований на сильних сторонах клієнта, як розвиток традиційних психологічно орієнтованих моделей. Він передбачає індивідуальний підхід і можливості групової роботи для відстеження і розширення прийомів і досвіду адаптації в нових умовах. Метою публікації є висвітлення результатів дослідження таких моделей для сприяння адаптації українців похилого віку в нових соціальних і культурних умовах, а саме: застосування психодіагностики для виявлення емоційного стану українців похилого віку в Європі, проведення опитувань для з’ясування їхніх основних запитів. Це стало підґрунтям для планування комплексного підходу у сприянні адаптації через взаємодію соціальних, культурних та індивідуальних чинників у контексті підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнта. Зокрема, в результаті проведених пошуків визначено, що важливу роль в адаптації українців похилого віку під тимчасовим захистом у Європі відіграють соціальна та медична допомога літнім українцям, отримання можливості самостійного контролю певних сфер життя, підвищення рівня їхньої інтеграції до нового культурного і мовного середовища, а також наявність у них особистісних ресурсів і досвіду переїздів у попередньому житті.

АБІЛІТАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ НОВИХ НАВИЧОК: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

2025-08-11T16:42:54+03:00

У статті розглядається проблема чіткого розмежування понять «абілітація» та «реабілітація» в науковому і практичному дискурсах соціальної роботи. Звертається увага на термінологічну невизначеність, яка може негативно позначитися на якості соціальних послуг. Абілітація розглядається як процес формування нових навичок в осіб, які їх раніше не мали, а реабілітація – як відновлення втрачених функцій. У статті аналізуються наукові підходи до визначення вказаних понять, вітчизняні та закордонні дослідження, нормативно-правова база, зокрема законодавство України та Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю. У роботі запропоновано порівняльну таблицю критеріїв абілітації та реабілітації у контексті соціальної роботи, яка охоплює такі критерії, як мету, цільову групу втручання, роль соціального працівника та відповідні методи та підходи. Виділено чотири ключові сфери абілітації: соціально-побутову, професійно-трудову, ціннісно-нормативну та трансцендентно-смислову, кожна з яких охоплює розвиток нових компетентностей. Зазначено важливість подолання аномії через ціннісно-нормативну абілітацію.

КОНСТРУЮВАННЯ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ІНКРЕМЕНТАЛЬНОСТІ ІМПЛІЦИТНИХ УЯВЛЕНЬ: ПОТЕНЦІАЛ АСОЦІАТИВНОГО ТЕСТУВАННЯ В ЕМПІРИЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ

2025-08-11T16:43:03+03:00

У статті розглянуто потенціал психодіагностики як ключової галузі психологічної науки, що забезпечує розробку інструментарію для емпіричного вивчення особистості. Особливу увагу приділено необхідності впровадження нових підходів для дослідження глибинних переконань людини, зокрема такого феномена, як інкрементальність уявлень. На противагу традиційним методам, що часто обмежені усвідомлюваними проявами психіки, запропоновано використовувати асоціативне тестування. Цей підхід дозволяє виявляти латентні когнітивні схеми, які є фундаментом індивідуальної поведінки та мотивації. Метою дослідження було наукове обґрунтування застосування асоціативних тестів для аналізу інкрементальності імпліцитних уявлень особистості. Вихідне припущення полягало в тому, що асоціативні методики здатні розкрити приховані зв’язки та ставлення у свідомості щодо інтерпретації понять інкрементальності (орієнтації на розвиток і зміни) або фіксованості (орієнтації на стабільність і незмінність здібностей). Такий підхід дає змогу сформувати цілісний образ актуальних характеристик особистості в контексті її здатності до трансформацій та розвитку. Дослідження спиралося на історичний контекст асоціативної психології та сучасні концепції, зокрема імпліцитні теорії інтелекту та особистості К. С. Двек. Завданням було не лише розробити нову методику, а й визначити її психометричні основи та діагностичні можливості. У результаті було створено методику вивчення інкрементальності імпліцитних уявлень (МВІІУ), яка ґрунтується на принципах прямого та ланцюгового асоціативного тестування. Її відмінність від опитувальних методик полягає в мінімальній структурованості інструкції, що зменшує вплив контекстуальних обмежень та соціально-рольових приписів, забезпечуючи виявлення автентичних пріоритетів респондентів. У процесі розробки МВІІУ був сформований перелік із 60 слів-стимулів, які відображають дихотомію інкрементальних та фіксованих уявлень, включаючи нейтральні слова для маскування. Отримані асоціативні реакції дозволили виявити ключові слова-маркери, що характеризують інкрементальність/фіксованість імпліцитних уявлень. Впровадження методики проводилося в онлайн-середовищі, де респонденти обирали слова, які здаються їм найбільш привабливими та релевантними. Для обробки результатів був розроблений кількісний показник «Інкрементальність». Проведені розрахунки показали, що методика має високу внутрішню узгодженість та конструктивну валідність, що підтверджує її надійність як діагностичного інструменту.

ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ПРОФЕСІЙНОГО ЖІНОЧОГО ЛІДЕРСТВА: РОЛЬ СОРОМУ В ПІДТРИМАННІ ГЕНДЕРНОЇ НЕРІВНОСТІ

2025-08-11T16:43:15+03:00

Статтю присвячено огляду теоретичних підходів до розуміння поняття «сором», причин його виникнення та етапів формування як в онтогенетичному розвитку особистості, так і в філогенезі людства загалом. Особливу увагу зосереджено на маніпулятивному потенціалі сорому, що реалізується через несвідоме підпорядкування соціальним правилам і нормам, колективно інтерналізованим у процесі еволюції, але таким, що втратили свою актуальність у сучасному суспільстві. Обґрунтовано положення про те, що сором, виконуючи функцію соціального контролю, виступає ефективним механізмом стримування жінок на шляху до і в середині професійного лідерства. Це зумовлено тим, що сам феномен лідерства суспільство анахронічно асоціює з чоловічою статтю. У статті проаналізовано прояви структурних та міжособистісних гендерних бар’єрів, таких як ефект «дірявої труби», «скляна стеля», токенізм і феномен «королеви бджіл». Розкрито тіньову роль сорому в кожному з цих явищ та проілюстровано їх послідовну взаємодію в процесі професійної самореалізації жінки-лідера.Показано, що сором функціонує не лише як зовнішній обмежувач у формі соціального осуду й публічного присоромлення жінок за прагнення до влади – як до стереотипно маскулінного явища, – але й як внутрішній регулятор поведінки через переконання: «я не маю права тут бути». Таким чином, сором постає як багаторівнева соціопсихологічна конструкція, що підтримує патріархальні моделі влади шляхом гальмування жіночої реалізації у сфері лідерства

РОЛЬ ПСИХОЛОГА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У ПРОФІЛАКТИЦІ БУЛІНГУ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

2025-08-11T16:43:46+03:00

У статті проаналізовано актуальність проблеми булінгу в закладах освіти України в умовах соціальних трансформацій, цифровізації та воєнного стану. Зазначено, що булінг є складним соціально-психологічним явищем, яке має глибокі наслідки для емоційного розвитку, самооцінки та соціального функціонування дітей. Метою дослідження є аналіз сучасних підходів до участі психолога в системі профілактики булінгу в освітньому середовищі на основі вивчення зарубіжного досвіду. Розглянуто ключові наукові моделі, зокрема програму OBPP (Д. Ольвеус), ініціативи BRN (Д. Еспелаж, С. Свірер), KiVa-програму (К. Салміваллі), а також підходи до запобігання кібербулінгу (С. Хіндуджі, Дж. Патчін).На основі синтезу цих підходів запропоновано багатовекторну модель участі психолога у профілактиці булінгу, що включає діагностично-аналітичну, консультативну, освітньо-профілактичну, організаційно-координаційну функції, а також онлайн-підтримку та моніторинг. У моделі визначено ролі психолога, форми і засоби роботи, які можуть бути ефективно адаптовані до українського освітнього контексту. Акцент зроблено на потребі командної взаємодії в освітньому просторі, профілактиці на всіх рівнях шкільної спільноти та створенні безпечного мікроклімату. Окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема, щодо впровадження та оцінки ефективності моделі в реальних умовах української школи.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ ЯК ВІЗУАЛЬНА ФОРМА ОСМИСЛЕННЯ ДОСВІДУ ВОЄННОГО ЧАСУ

2025-08-11T16:43:58+03:00

У статті досліджується образотворче мислення школярів як специфічна візуально-когнітивна форма осмислення досвіду втрати, тривоги, невизначеності й надії в умовах війни.Попри зростання уваги до теми травматичного досвіду дітей у воєнний час, образотворче мислення як ресурсний і діагностичний інструмент залишається недостатньо дослідженим у психологічній науці. Його зв’язок з екзистенційними феноменами – втратою, ізоляцією, тривогою, сенсом і надією – потребує подальшого теоретичного й емпіричного осмислення. Це особливо важливо під час аналізу дитячих малюнків як символічного засобу опрацювання як колективної, так і особистої травми. Мета – дослідити художні роботи школярів як візуальні прояви осмислення травматичного досвіду війни; виявити повторювані візуальні метафори, символи та композиційні рішення, що репрезентують емоційний досвід; з’ясувати психологічний потенціал образотворчого мислення як засобу інтеграції травми й відновлення внутрішньої цілісності. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі психологічних механізмів естетичної трансформації травматичного досвіду та ролі образотворчого мислення у формуванні резилієнтності й колективного осмислення реальності в умовах війни. Висновки. У воєнний час образотворче мислення дітей постає емоційно насиченою та символічно складною формою переживання дійсності. Художні роботи виконують низку функцій: емоційної регуляції, символічної інтеграції травми, комунікації, збереження суб’єктності, пам’яті та надії. Візуальні образи виступають знаками психологічного відновлення й переосмислення досвіду. Через символізацію, екстерналізацію, естетичне дистанціювання та рефлексивне образотворче мислення діти демонструють здатність трансформувати травму у візуальні структури, що підтримують індивідуальну та колективну стійкість. Таким чином, дитяча художня творчість виконує не лише терапевтичну, а й суспільно-культурну функцію, сприяючи переосмисленню колективної травми та укріпленню соціальної єдності.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ПРОКРАСТИНАЦІЇ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

2025-08-11T16:44:11+03:00

У статті проаналізовано особливості формування академічної прокрастинації серед студентів в умовах дистанційного навчання. Розглянуто психологічні чинники, що сприяють зволіканню з виконанням навчальних завдань, зокрема знижену мотивацію, недостатній самоконтроль, порушення тайм-менеджменту та підвищену тривожність. Зосереджено увагу на ролі середовища дистанційного навчання як каталізатора прокрастинаційної поведінки, адже саме ізоляція, відсутність безпосереднього контролю та розмитість меж між навчальною та особистою діяльністю часто спричиняють зниження навчальної активності. Представлено результати емпіричного дослідження, що підтверджують збільшення рівня прокрастинації серед студентів під час онлайн-навчання, а також виявлено відмінності у проявах прокрастинації залежно від індивідуально-психологічних особливостей. У статті обґрунтовано необхідність цілеспрямованого розвитку навичок саморегуляції, а також надано рекомендації щодо організації ефективного дистанційного навчального процесу з урахуванням впливу факторів, що сприяють прокрастинації.

АНТИКРИЗОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ: ЕФЕКТИВНІ СТРАТЕГІЇ АДАПТАЦІЇ ТА РЕАГУВАННЯ НА СОЦІАЛЬНІ ВИКЛИКИ

2025-08-11T16:44:20+03:00

У статті розглянуто сучасні підходи до антикризового менеджменту в системі соціальних служб України в умовах зростання соціальної нестабільності, спричиненої війною, економічними викликами та трансформацією суспільних потреб. Проаналізовано сутність соціальних криз і ризиків, їхній вплив на функціонування соціальних інституцій, а також визначено основні чинники дестабілізації діяльності соціальних служб. Обґрунтовано необхідність переходу до проактивного управління, побудованого на принципах стратегічного планування, ризик-менеджменту та адаптивного лідерства. У статті розкрито природу кризових явищ у сфері соціальних служб, охарактеризовано системні ризики та загрози, що впливають на ефективність їхньої роботи в умовах війни та соціально-економічної нестабільності. Автором узагальнено підходи до антикризового менеджменту та запропоновано модель стратегічного реагування, адаптовану до специфіки неприбуткових організацій. Окрему увагу приділено інтеграції інструментів ризик-менеджменту та соціального регулювання. Запропоновано комплекс ефективних управлінських стратегій, орієнтованих на збереження кадрового потенціалу, забезпечення безперервності послуг і довготривалу інституційну стабільність соціальних служб.

ІНТЕГРАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В ПРАКТИКУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

2025-08-11T16:44:29+03:00

У статті розглянуто потенціал використання технології віртуальної реальності (VR) як інноваційного інструменту в практиці соціальної роботи. Проаналізовано особливості впровадження VR у процеси психосоціальної підтримки різних категорій клієнтів, зокрема осіб із травматичним досвідом, з інвалідністю, дітей-сиріт та осіб, які пережили соціальну ізоляцію. Особливу увагу приділено моделюванню життєвих ситуацій у віртуальному середовищі, яке дає змогу безпечно відпрацьовувати навички адаптації, комунікації, прийняття рішень. Описано можливості використання VR у професійному навчанні соціальних працівників, для підвищенні їхньої стресостійкості та емоційної готовності до роботи з кризовими випадками. Окремо проаналізовано етичні та технічні виклики, пов’язані з цифровою доступністю, захистом персональних даних, дотриманням принципів добровільності та конфіденційності. Розглянуто сучасний стан нормативного забезпечення в Україні та кращі міжнародні практики інтеграції VR у соціальну сферу. Зроблено висновок про перспективність VR як засобу модернізації соціальної роботи та визначено напрями подальших досліджень для адаптації технології до вітчизняної системи соціальних послуг.

ДОСВІД ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НАДАВАЧІВ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УМОВАХ ВІЙНИ

2025-08-11T16:44:38+03:00

У статті здійснено аналіз практики підвищення кваліфікації фахівців соціальної галузі в умовах війни, що є необхідною умовою підвищення ефективності роботи надавачів соціальних послуг. Метою статті є узагальнення досвіду роботи Відділу методичного забезпечення соціальної роботи та підвищення професійних компетенцій надавачів соціальних послуг та визначення вдалих практик у здійсненні відповідної роботи, які є необхідними для формування професійної готовності фахівців соціальної галузі до роботи з вразливими категоріями населення, що потребують соціальної допомоги, підтримки та захисту в умовах війни в Україні. Наукова новизна полягає у наведенні результатів аналітики моніторингового дослідження роботи з підвищення якості методичного забезпечення надавачів соціальних послуг, а також у розкритті змісту діяльності з підвищення кваліфікації надавачів соціальних послуг, що є представниками державних, комунальних закладів та діячами громадського сектору соціальної допомоги, з метою формування у них потенціалу життєстійкості, важливих професійних навичок та якостей успішної особистості, готової до реалізації важливих професійних та суспільних завдань, а також до подолання наслідків війни та впровадження стратегій сталого розвитку. Висновки дослідження: висвітлено особливості роботи фахівців Відділу методичного забезпечення соціальної роботи та підвищення професійних компетенцій надавачів соціальних послуг у сучасних умовах та наведено методичний інструментарій, який набув поширення у їхній професійній діяльності. Доведено, що вдалі практики з підвищення професійної компетентності надавачів соціальних послуг Харківського обласного центру соціальних служб враховують не тільки Європейські стандарти якості підготовки фахівців соціальної галузі, а й вітчизняні позитивні практики, що є адаптованими до реалій надання соціальних послуг в умовах війни, а також враховують особливості менталітету споживачів соціальних послуг та специфіку місцевих громад.

ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ДИТЯЧИХ ТРАВМ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ОСОБИСТІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДОРОСЛОЇ ЛЮДИНИ

2025-08-11T16:44:57+03:00

У статті досліджено психологічні наслідки дитячих травм та їхній вплив на формування особистісних характеристик у дорослому віці. Актуальність теми зумовлена високою поширеністю дитячої травматизації та її довготривалим впливом на психоемоційний стан особистості. У межах емпіричного дослідження проведено опитування 50 респондентів із використанням комплексу методик: PTGI (Тедеші і Калхаун), CISS (Ендлер і Паркер), MHC-SF (Кіз) та наративного аналізу (Шебанова). Отримані результати засвідчили поширеність соціальної тривожності, низької самооцінки, страху майбутнього, деструктивних переконань і схильності до емоційної дисрегуляції. Статистичний аналіз виявив позитивну кореляцію між посттравматичним зростанням і конструктивними копінг-стратегіями (r = 0,400**) та психологічним здоров’ям (r = 0,448**), що свідчить про адаптаційний потенціал осіб, здатних до рефлексії й опрацювання негативного досвіду. Результати підкреслюють важливість психологічного супроводу осіб із травматичним минулим, а також необхідність подальших досліджень у напрямі розробки психокорекційних програм, орієнтованих на трансформацію деструктивних переконань і розвиток здорових копінг-механізмів.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСКЛЮЗІЯ ДІТЕЙ-СИРІТ У ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ В ПЕРІОД ВІЙНИ

2025-08-11T16:45:52+03:00

Стаття присвячена дослідженню особливостей соціально-психологічної ексклюзії дітей- сиріт у трансформаційному суспільстві України. У процесі дослідження з’ясовано, що соціально-психологічна ексклюзія дітей-сиріт в Україні є комплексним і багатогранним явищем, яке характеризується ізоляцією та відчуженням цих дітей від основних соціальних, економічних і культурних ресурсів суспільства. У статті визначено, що серед ключових чинників, які сприяють соціальній ізоляції дітей-сиріт, є хронічний брак фінансування інтернатних закладів, що негативно впливає на рівень життя вихованців. Виокремлено проблеми, пов’язані з обмеженими можливостями здобуття належної освіти, професійної підготовки і життєвих навичок, необхідних для самостійного життя. Зазначено, що інтернатні заклади часто не забезпечують вихованців належними умовами для проживання, включаючи базові потреби, такі як медичний догляд і психологічна підтримка. Акцентовано увагу на тому, що груповий підхід до виховання призводить до нівелювання індивідуальності дитини, формування почуття самотності та емоційної депривації, що ускладнює подальшу соціально- психологічну інтеграцію. Наголошено, що діти-сироти, залишаючи інтернатні заклади, стикаються з низкою перешкод під час переходу до дорослого життя через відсутність належної державної політики соціально-психологічної інтеграції. Це проявляється в слабкій координації між державними інституціями, а також у нерівномірному доступі до соціальних послуг у різних регіонах країни, особливо в сільській місцевості. Окремо в статті акцентовано увагу на соціальних та психологічних стереотипах і стигматизації дітей-сиріт, що ускладнює їх прийняття суспільством. Було виявлено, що важливою проблемою є упередження, які асоціюють вихованців інтернатів з кримінальною поведінкою, що надалі обмежує їхні можливості на ринку праці та у соціально-психологічних відносинах. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку ефективних моделей соціально-психологічної інтеграції дітей-сиріт, що враховують їхні індивідуальні психологічні потреби й особливості, а також на покращення державної політики підтримки цієї вразливої групи.

АКТИВНІСТЬ І ОПТИМІЗМ ЯК ПОКАЗНИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ WEB-РОЗРОБНИКІВ

2025-08-11T16:45:55+03:00

В умовах динамічного розвитку ІТ-сфери зростає інтерес до вивчення психологічних чинників, що сприяють професійній успішності веб-розробників. Особливої актуальності набуває аналіз особистісних рис, які можуть впливати на суб’єктивне сприйняття кар’єрного зростання та самореалізації в цій галузі. Метою статті є уточнення особливостей прояву активності та оптимізму у web-розробників з різним професійним стажем та різним рівнем оцінки власної професійної успішності. Наукова новизна роботи полягає в емпіричному підтвердженні того, що особистісні ресурси, зокрема високий рівень оптимізму та активності, мають статистично значущий вплив на самооцінку професійної успішності, тоді як професійний стаж такого впливу не виявляє. Отримані результати дають підстави вважати, що психологічні характеристики можуть виступати предикторами успішності незалежно від кількості років досвіду. Зроблено висновок про доцільність урахування особистісного профілю фахівців під час формування програм профілактики емоційного вигорання та підтримки професійного розвитку у сфері ІТ.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ОГЛЯД СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ ПОДОЛАННЯ

2025-08-11T16:45:58+03:00

У цій статті представлено психологічний огляд того, як соціальні та професійні фактори підтримки впливають на здатність людей, особливо жінок середнього віку, справлятися з кризовими ситуаціями. На основі емпіричних даних дослідження визначає та аналізує ролі чотирьох основних соціальних компонентів: сімейної підтримки, дружби, професійної підтримки та доступу до ресурсів громадськості. Результати дослідження показують, що люди з вищим рівнем сприйнятої підтримки, особливо з боку сім’ї та близьких друзів, демонструють більшу емоційну стійкість та нижчий рівень психологічного дистресу. Дослідження також оцінює ефективність різних форм психологічної допомоги, включаючи індивідуальну та групову терапію, стратегії самодопомоги та кризові гарячі лінії. Результати показують, що індивідуальна терапія є найефективнішою, особливо для респондентів з низьким та помірним рівнем кризи, тоді як групова терапія додатково сприяє соціальній інтеграції та спільному досвіду. Методи самодопомоги, такі як ведення щоденника, дихальні вправи та практики усвідомленості, корисні для людей з помірним рівнем ураження. І навпаки, кризові гарячі лінії були оцінені як найменш ефективні через їх короткостроковий та безособовий характер. Більше того, дослідження підкреслює психологічні ризики, пов’язані з неврахованою емоційною напругою, зазначаючи, що середній рівень тривожності, агресії та ригідності може маскувати прихований дистрес. Ефективне відновлення після кризи вимагає не лише внутрішніх ресурсів, таких як стійкість та когнітивна гнучкість, але й зовнішніх мереж підтримки. Автори виступають за інтегровані підходи до психологічної допомоги, наголошуючи на важливості психоосвітніх програм та індивідуалізованих терапевтичних стратегій, особливо для жінок з групи високого ризику, які переживають тривалу тривогу та емоційне виснаження.

ДИНАМІКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ

2025-08-11T16:46:00+03:00

Пропонована розвідка презентує аналіз динаміки наукових досліджень у проблематиці емоційного вигорання медичних працівників. Зокрема, у статті представлено історію вивчення синдрому емоційного вигорання у 70–80-х роках ХХ ст. та на початку ХХІ ст. Здійснено огляд основних наукових праць українських дослідників за період із 2007 по 2025 р., на основі чого зроблено висновок, що дослідження СЕВ медичних працівників першої чверті ХХІ ст. мають регіональний характер із залученням вибірок до 200 осіб. Останні наукові джерела з теми емоційного вигорання лікарів мають теоретико-оглядовий характер та висвітлюють аспекти, пов’язані з психокорекцією та психотерапією описаного явища. На основі зібраного матеріалу окреслено перспективи подальших досліджень заявленої проблематики, які, на думку авторки, доцільно сконцентрувати на визначенні чинників розвитку емоційного вигорання медичних працівників в умовах війни.

ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ЩОДО СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ТА ІНТЕГРАЦІЇ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ, ЯКІ ОТРИМАЛИ ТИМЧАСОВИЙ ЗАХИСТ

2025-08-11T16:46:03+03:00

У статті розглянуто досвід європейських держав, зокрема Польщі, Німеччини та Литви, у сфері соціальної адаптації та інтеграції громадян України, які були змушені залишити країну через війну та отримали тимчасовий захист. Теоретичною основою аналізу виступають соціокультурний та ресурсний підходи до розуміння адаптації мігрантів, згідно з якими цей процес охоплює не лише емоційне пристосування, а й відновлення втрачених ресурсів та включення до нової системи соціальних взаємодій. Особливу увагу приділено інституційним, мовним, освітнім, трудовим та психосоціальним аспектам соціальної адаптації, а також механізмам інтеграції у приймаючі громади зарубіжних країн.У межах порівняльного аналізу висвітлено основні напрями державної політики окремих країн ЄС у сфері підтримки вимушених мігрантів з України, серед яких – забезпечення доступу до освіти, охорони здоров’я, мовного навчання, соціальних послуг і ринку праці. Акцент зроблено на практиках підтримки уразливих груп – жінок із дітьми, дітей шкільного віку та молоді, а також на викликах у сфері мовної адаптації та визнання професійної кваліфікації. Зазначено, що Польща забезпечила широку мережу освітніх та соціальних ініціатив. У Німеччині акцент зроблено на мовній інтеграції та поступовому включенні в економічне життя. У Литві попри менший масштаб міграції реалізуються комплексні моделі підтримки у сферах освіти, ринку праці та психічного здоров’я. У підсумку підкреслено, що ефективна соціальна адаптація українських вимушених мігрантів, які отримали тимчасовий захист, можлива за умови міжсекторальної взаємодії держави, місцевих громад, громадських організацій та самих мігрантів.

ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СЕКСУАЛЬНОЇ НОРМИ ТА ДЕВІАЦІЙ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

2025-08-11T16:46:06+03:00

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю глибшого розуміння, як люди сприймають і розрізняють парафілічні та нормофільні сексуальні інтереси. Це особливо важливо для розвитку сучасних моделей сексуальності, удосконалення психологічної практики, здійснення якісної судово-медичної експертизи та ефективної системи охорони психічного й фізичного здоров’я. Проблематика виходить далеко за межі дихотомії «нормапатологія», особливо в контексті соціально-психологічних чинників, індивідуального досвіду, впливу культури, процесів соціалізації, етичних уявлень та суб’єктивного сприйняття.Мета дослідження – теоретично вивчити чинники, що впливають на ставлення до сексуальних інтересів, зокрема парафілічних. Для реалізації цієї мети було поставлено завдання – проаналізувати поняття парафілії та нормофілії, вивчити уявлення про ці інтереси та поведінку. Методологічний апарат дослідження включав теоретичний аналіз літератури.

НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ ПЕРЕДПЕНСІЙНОГО ВІКУ

2025-08-11T16:47:00+03:00

Статтю присвячено дослідженню напрямів соціально-правового захисту внутрішньо переміщених осіб (ВПО) передпенсійного віку, які є однією з найбільш уразливих соціальних груп. Розглянуто правові засади соціально-правового захисту ВПО в Україні, проаналізовано чинні нормативно-правові акти, що регулюють права та соціальні гарантії цієї категорії населення. Зазначено, що ВПО передпенсійного віку стикаються з додатковими викликами, зокрема з труднощами працевлаштування, утратою соціальних зв’язків, збереженням страхового стажу та майбутнім пенсійним забезпеченням. Дослідження підкреслює необхідність системного підходу до визначення напрямів соціально-правового захисту ВПО передпенсійного віку, оскільки науковці не мають єдності у трактуванні цієї проблематики. Представлено кілька підходів до класифікації напрямів захисту, серед яких виділяються захисний, консультативний, профілактичний, педагогічний та просвітницький напрями. Окремо розглянуто напрями, пов’язані з політикою на ринку праці, соціальним забезпеченням, боротьбою з бідністю, гендерною політикою та соціальним обслуговуванням осіб передпенсійного віку.Обґрунтовано доцільність об’єднання напрямів соціально-правового захисту ВПО передпенсійного віку у дві групи: просвітницько-профілактичну діяльність та надання консультаційно-правової допомоги. Система соціально-правового захисту для цієї категорії громадян базується на національному законодавстві та міжнародних стандартах.Просвітницько-профілактична діяльність включає заходи, спрямовані на підвищення правової обізнаності, соціальну адаптацію, боротьбу з дискримінацією на ринку праці та профілактику соціальних ризиків. Консультаційно-правова допомога охоплює юридичний супровід у питаннях соціальних виплат, працевлаштування, відновлення трудового стажу, пенсійного забезпечення та отримання соціальних пільг. Результати дослідження можуть бути використані для розроблення ефективних механізмів соціально-правового захисту ВПО передпенсійного віку, що сприятиме підвищенню рівня їхньої соціальної безпеки та інтеграції у суспільство. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні практики реалізації запропонованих напрямів соціально-правового захисту та їх ефективності в умовах сучасних соціально-економічних викликів.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ: МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ М'ЯКИХ НАВИЧОК ДЛЯ ЛІДЕРІВ

2025-08-11T16:48:03+03:00

У статті розглядається роль емоційного інтелекту (EІ) у психології управління, зокрема його значення для ефективного лідерства. Аналізуються поширені міфи та реальні аспекти розвитку м’яких навичок, які допомагають керівникам краще розуміти та керувати емоціями власними й підлеглих. Підкреслюється, що EІ є динамічним набором навичок, які можна розвивати, і що його високий рівень сприяє покращенню прийняття рішень, зниженню конфліктів і підвищенню продуктивності команд.Метою статті є дослідження ролі емоційного інтелекту в психології управління, розвінчання поширених міфів щодо м’яких навичок лідерів та визначення реальних аспектів їх розвитку.Стаття прагне підкреслити значення EІ як ключового чинника ефективного лідерства, а також окреслити перспективи подальшого вдосконалення навичок емоційного інтелекту з урахуванням сучасних технологічних та управлінських викликів.Наукова новизна роботи полягає у систематизації міфів і реалій щодо ролі емоційного інтелекту як ключового м’якого навику для лідерів у психології управління. Обґрунтовано вплив EІ на підвищення ефективності управлінських процесів і формування лідерських компетенцій у сучасних організаційних умовах. Результати дослідження свідчать про те, що емоційний інтелект суттєво підвищує ефективність лідерства, допомагаючи керівникам краще управляти власними емоціями та розуміти емоції підлеглих. Лідери з високим рівнем EІ здатні створювати позитивний емоційний клімат у команді, що сприяє зниженню конфліктів, підвищенню мотивації та покращенню прийняття рішень.

ПСИХОЛІНГВІСТИКА ТРИВОЖНОСТІ: ЯК ВОЄННИЙ СТРЕС ФОРМУЄ ЕМОЦІЙНІ БАР’ЄРИ В МІЖОСОБИСТІСНОМУ СПІЛКУВАННІ МОЛОДІ

2025-08-11T16:48:05+03:00

У контексті зростаючої соціальної нестабільності та тривалого воєнного конфлікту в Україні спостерігається суттєве підвищення рівня тривожності серед молоді, що безпосередньо впли- ває на якість міжособистісного спілкування. Актуальність дослідження зумовлена необхід- ністю глибшого розуміння психолінгвістичних механізмів впливу тривожності на формування емоційних бар’єрів у комунікативній поведінці в умовах хронічного стресу. Метою статті є виявлення взаємозв’язку між рівнем тривожності (реактивної та особистісної) та труднощами встановлення міжособистісних контактів серед молоді в умовах воєнного стресу.Наукова новизна полягає у комплексному емпіричному аналізі впливу тривожних станів на мовленнєву поведінку підлітків з урахуванням соціального контексту війни як специфічного чинника комунікативних бар’єрів. Дослідження проводилося впродовж лютого 2024 – лютого 2025 р. на вибірці зі 148 учнів віком 15–18 років із застосуванням шкали Спілберга – Ханіна та методики діагностики труднощів у встановленні контактів В. Бойка.Результати засвідчили наявність статистично значущого зворотного зв’язку між рівнем три- вожності та емоційними бар’єрами у спілкуванні. У підлітків із високим рівнем тривожності спостерігається тенденція до уникнення міжособистісної взаємодії, зниження рівня довіри та зменшення мовленнєвої активності. Отримані дані можуть бути основою для розроблення психолінгвістичних програм підтримки молоді в умовах тривалого соціального стресу.

РОЛЬ ПСИХОЛОГІЇ НЕТВОРКІНГУ У ЗМІЦНЕННІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПЕРСОНАЛУ

2025-08-11T16:48:08+03:00

У статті розглядається важливість психології нетворкінгу як дієвого інструменту для зміцнення організаційної ідентичності персоналу. Досліджено психологічні механізми, через які нетворкінг впливатиме на формування почуття приналежності, спільності та ототожнення працівників із цінностями та цілями організації. Проаналізовано ключові аспекти психології нетворкінгу: соціальний капітал, міжособистісна довіра, обмін інформацією та підтримка, у контексті їхнього впливу на організаційну ідентичність. Наведено практичні рекомендації для керівників та організаційних психологів щодо використання принципів психології нетворкінгу для підвищення рівня організаційної ідентичності та покращення загального функціонування організації (формування нетворкінгових стратегій, розвиток «амбасадорів» бренду, стимулювання зовнішнього нетворкінгу, формування спільного бачення та цінностей, інтеграція цінностей у нетворкінг, подолання психологічних бар’єрів, підвищення впевненості/ самовпевненості, рішучості, сміливості, моніторинг та корекція стратегій).

ЧИННИКИ УСПІШНОСТІ ОНЛАЙН-НАВЧАННЯ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

2025-08-11T16:48:10+03:00

У статті досліджено психологічні чинники успішності онлайн-навчання здобувачів другого (магістерського) рівня освіти в закладах вищої освіти м. Харків. Мета дослідження полягає у визначенні психологічних чинників, що зумовлюють академічну успішність здобувачів у процесі онлайн-навчання. У дослідженні взяли участь 177 респондентів, було використано шкалу академічної мотивації та шкалу студентської залученості. Наукова новизна дослідження полягає у виокремленні п’яти латентних чинників, що зумовлюють успішність онлайн-навчання: емоційно-мотиваційна стабільність, регульована мотивація, когнітивна орієнтація, поведінкова дезорієнтація та зовнішня підтримка. Установлено, що внутрішня мотивація та висока залученість пов’язані з вищими академічними результатами, тоді як амотивація та низька поведінкова активність – із нижчими. Результати можуть бути використані для оптимізації дистанційної освіти та психологічної підтримки студентів.

ЦИФРОВЕ ПОКОЛІННЯ ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ (НА ПРИКЛАДІ МОНІТОРИНГОВОГО ВИМІРУ)

2025-08-11T16:48:12+03:00

Постійне спостереження, вимір та вивчення підростаючого покоління – одне з головних завдань соціальних та поведінкових наук, яке закладає основу для формування стратегій соціального та психологічного консультування, напрямів раннього втручання для подолання більшості вікових криз. І в цьому спеціалісти Одеського національного університету імені І. І. Мечникова не відстають від своїх вітчизняних та закордонних колег. Мета статті – надати уявлення про основні здобутки чергового етапу моніторингового соціологічного дослідження «Старшокласник», що проводиться в Одесі з 1993 р. з інтервалом три роки. Репрезентативне опитування 2024 р. охоплювало учнів 10–11-х класів чотирьох міст різних регіонів України, а тому ці дані дають змогу краще зрозуміти сьогоднішнє покоління старшокласників, наших завтрашніх абітурієнтів та клієнтів, виміряти їх соціальне самопочуття та самовідчуття, ураховуючи реалії військового стану; співставити життєві плани, ціннісні орієнтації з планами та орієнтаціями попередників; оцінити особливості самоідентифікації підлітків у сучасній ситуації цифрової трансформації соціальної сфери; побачити цілісну картину трансформації інституту сім’ї та зміни поколінь в Одесі та Україні у цілому.

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ПОДОЛАННІ ПСИХОТРАВМУЮЧИХ НАСЛІДКІВ ВІЙНИ

2025-08-11T16:48:15+03:00

У статті досліджуються ключові аспекти професійної діяльності соціальних працівників у контексті подолання психотравмуючих наслідків війни. Повномасштабна агресія з 2022 р. призвела до значних людських утрат та психологічних травм, що вимагає системної відповіді суспільства. Діяльність соціальних працівників є ключовою у наданні підтримки постраждалим, тому її необхідно науково обґрунтувати та інтегрувати в систему психосоціального відновлення.Метою дослідження є аналіз особливостей діяльності соціальних працівників у подоланні психотравмуючих наслідків війни, визначення ефективних практик соціальної підтримки та окреслення перспектив удосконалення соціальної роботи у воєнний та післявоєнний періоди. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні сучасних підходів та практик діяльності соціальних працівників в умовах повномасштабної війни в Україні. Досліджено особливості роботи з уразливими групами населення, висвітлено ключові функції соціального працівника: первинна оцінка стану, психоосвіта, спрямування до фахівців, організація групових форм підтримки (арттерапія, тілесні практики). Представлено аналіз сучасного українського досвіду, а також окреслено перспективні напрями розвитку соціальної роботи в умовах війни та поствоєнного відновлення. Зазначено перспективи розвитку інтегрованих моделей послуг та використання цифрових технологій.

ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ДІЯЛЬНОСТІ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ

2025-08-11T16:48:17+03:00

Статтю присвячено уточненню теоретичного та практичного змісту діяльності асистента вчителя з погляду принципів соціальної роботи. Автори окреслюють наявні розбіжності у сприйнятті та розумінні посади асистента вчителя. Досліджується сучасна нормативна база, що регулює діяльність соціальних працівників та асистентів учителя у контексті інклюзивної освіти. Авторами уточнюються функції асистента вчителя як члена команди психолого- педагогічного супроводу дитини з ООП, розмежовується сфера застосування практичних методів та прийомів роботи, вказується на пріоритетні компоненти практичної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Визначено та запропоновано чотири ключові принципи соціальної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в діяльності асистента вчителя.

РОЛЬ КОГНІТИВНОЇ АКТИВНОСТІ У ЗНИЖЕННІ СТРЕСУ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОЛОВОЛОМОК

2025-08-11T16:48:20+03:00

У статті розглянуто роль когнітивної активності в подоланні стресових станів учнів та студентів. Особливу увагу приділено використанню головоломок як потенційного інструменту психоемоційної регуляції. Актуальність дослідження зумовлена зростанням рівня тривожності серед старшокласників та потребою упровадження ефективних, доступних і безпечних методів корекційної роботи. Теоретичний аналіз спирається на біопсихосоціальний підхід до розуміння природи стресу, а також на сучасні підходи до когнітивної саморегуляції.На першому етапі дослідження розроблено копінг-опитувальник, за допомогою якого проаналізовано найбільш поширені стратегії подолання стресу серед учнів та студентів.Результати анкетування показали, що підлітки переважно використовують фізичну активність, спілкування з близькими, хобі та відпочинок, тоді як когнітивні способи зниження стресу не фіксувалися серед пріоритетних. Виходячи із цього, автори обґрунтовують доцільність упровадження інтелектуальних практик, зокрема головоломок, до системи психопрофілактики.У дослідницькій частині проведено копінг-опитування, спрямоване на виявлення змін емоційного стану після регулярного використання головоломок. Отримані результати вказують на позитивну динаміку у зниженні рівня напруги, покращення настрою, зростання зібраності та почуття контролю. Це дає змогу розглядати головоломки не лише як розважальний, а й як корекційний інструмент у роботі з учнями та студентами.

МЕТОД ПРОЄКТІВ У ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА КОНСУЛЬТУВАННЯ» (НА ПРИКЛАДІ ДИСЦИПЛІН «СОЦІАЛЬНЕ ІНСПЕКТУВАННЯ», «ПРОЄКТУВАННЯ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ», «МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ»)

2025-08-11T16:48:22+03:00

Статтю присвячено аналізу особливостей використання методу проєктів у підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери і презентації можливостей проєктного підходу у викладанні освітніх компонентів. Широке впровадження інноваційних педагогічних технологій, зокрема, проєктного підходу у навчальному процесі здобувачів за спеціальністю «Соціальна робота та консультування», сприяє підвищенню практикоорієнтованості їх підготовки, адже вони розпочнуть свою професійну діяльність в умовах викликів війни та післявоєнного відновлення України, надаючи широкий перелік соціальних послуг зростаючій кількості клієнтів соціальної роботи, які представлятимуть існуючі та нові уразливі групи. Метою дослідження є аналіз особливостей використання методу проєктів у підготовці здобувачів спеціальності «Соціальна робота та консультування» у Запорізькому національному університеті на прикладі дисциплін «Соціальне інспектування», «Проєктування у соціальній сфері», «Міжнародні та національні соціальні служби». Під час вивчення освітнього компонента «Соціальне інспектування», маючи завдання підготувати бакалаврів до професійної діяльності в державних організаціях та комунальних закладах соціальної сфери, викладач пропонує протягом семестру виконувати ігровий проєкт. За результатами виконання проєкту наприкінці вивчення навчальної дисципліни здобувач отримує навички роботи з документами, має сформоване уявлення щодо етапів здійснення соціального супроводу сім’ї/особи, демонструє практичні навички із самостійного написання плану соціального супроводу, звіту за його результатами. Прикладом практикоорієнтованого проєкту є проєкт соціальної організації, який розробляють групи здобувачів під час вивчення освітнього компонента «Проєктування у соціальній сфері».Магістрантів готують до можливого створення соціальної організації, метою якої буде надання соціальних послуг. Здобувачі отримують знання і практичні навички соціального підприємництва. Під час вивчення навчальної дисципліні «Міжнародні і національні соціальні служби» кожен бакалавр протягом семестру готує проєкт-досьє, у якому структурується інформація щодо системи надання соціальних послуг у вибраній для створення проєкту службі.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО РОБОТИ З ЛЮДЬМИ, ТРАВМОВАНИМИ ВІЙНОЮ

2025-08-11T16:48:25+03:00

Підготовка майбутніх психологів у закладах вищої освіти має здійснюватися з урахуванням необхідності формування компетентностей фахівців щодо ефективної роботи з особами, які травмовані війною. Метою статті є здійснення теоретичного аналізу проблеми підготовки майбутніх психологів в умовах війни, розкриття практичного досвіду та рекомендацій щодо діяльності практичного/кризового психолога у кризових ситуаціях, особливостей психологічного інструментарію із соціально-психологічного відновлення, підтримки психічного здоров’я осіб травмованих війною, формування життєстійкості особистості тощо. Важливим є формування знань та навичок роботи з ветеранами, військовослужбовцями, членами їхніх родин. У дослідженні розкрито досвід реалізації сертифікатної програми «Школа екстремальної та кризової психології», що розрахована для фахівців професій, що допомагають. Представлено зміст психологічних вправ, комплексне поєднання яких може сприяти стабілізації, ресурсуванню та інтеграції особистості.

МІРКУВАННЯ ЩОДО КНИГИ С. ГАРЬКАВЦЯ І Л. ВОЛЧЕНКО «ПСИХОЛОГІЯ НАСИЛЛЯ: БУЛІНГ, МОБІНГ ТА ЇХНІ РІЗНОВИДИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ»

2025-08-11T16:39:58+03:00

МІРКУВАННЯ ЩОДО КНИГИ С. ГАРЬКАВЦЯ І Л. ВОЛЧЕНКО «ПСИХОЛОГІЯ НАСИЛЛЯ: БУЛІНГ, МОБІНГ ТА ЇХНІ РІЗНОВИДИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ»

Рецензія на кн.: Гарькавець С., Волченко Л. Психологія насилля: булінг, мобінг та їхні різновиди у сучасному світі : навчальний посібник. Київ : видавництво СНУ ім. В. Даля, 2024. 172 с.